.png)
Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz
Щойно пасажирський літак затвердився як засіб пересування на далекі відстані, він одразу ж став жертвою і одночасно зброєю тероризму. Авіалайнери виявилися вельми привабливою ціллю для терористів принаймні з двох причин: по-перше, велика кількість потенційних заручників опинялася зосередженою на невеликому просторі, по-друге, приваблювала вразливість літака: вибух навіть незначного заряду в польоті призводив до загибелі і самого лайнера, і всіх його пасажирів.
Уряди багатьох держав далеко не відразу зрозуміли всю небезпеку тероризму, особливо на повітряному транспорті. Тільки в 1970 році в Гаазі було укладено Конвенцію про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден. Країни - учасниці Гаазької конвенції, нарешті, вирішили застосовувати заходи "кримінального переслідування" злочинців, які вчинили захоплення. Але і після цього багато урядів виявляли щодо терористів невиправдану м'якість.
В 1975 році відомий терорист Ілліч Рамірес Санчес, більш відомий на прізвисько "Шакал", разом зі своїми спільниками здійснив захоплення літака ізраїльської авіакомпанії "Ель Ал" у паризькому аеропорту Орлі. Терористи вбили двох поліцейських, захопили 8 пасажирів, зокрема жінку з дитиною, і забарикадувалися в туалеті.
Довго точилися переговори і уряд Франції, нарешті, вирішив відправити банду разом із заручниками в літак, що летів до Єгипту. Власне, як і вимагав "Шакал". Жандарми на чолі з лейтенантом Крістіаном Пруто (він стане відомий пізніше, після операції зі звільнення заручників у Джібуті) готові були знищити терористів. Їм випала непогана нагода в той момент, коли терористи піднімалися один за одним трапом на борт літака. Але команди на відкриття вогню не було. Уряд демократичної країни вкотре відступив.
Що ж було потім? Ілліч через кілька місяців повернувся до Франції, зрозуміло, не з благими намірами. Під час спроби арешту він убив двох агентів спецслужб і втік. Потім з'явився у Відні, де взяв у заручники учасників конференції нафтовидобувних країн і з великим викупом сховався в Лівії.
Однією з перших рішучих відповідей терористам з боку європейських держав став успішний штурм літака "Люфтганзи" в 1977 році. Цю операцію провела німецька антитерористична група GSG-9.
13 жовтня 1977 року четверо терористів (двоє чоловіків і дві жінки) захопили авіалайнер, що прямував із Пальми де Майорка до Франкфурта на Майні. Через годину після старту, коли літак перебував над південним узбережжям Франції, до кабіни пілотів увірвалися двоє озброєних пістолетами чоловіків. Одночасно дві жінки з гранатами в руках контролювали пасажирський салон. Заручниками виявилися 116 пасажирів і п'ять членів екіпажу.
Погрожуючи зброєю, терористи наказали змінити курс і летіти до Риму. Незабаром після цього в ефірі з'явився керівник терористів, який назвався капітаном Махмудом, пізніше ідентифікований як Захір Юссеф Акаче - один із найбільш розшукуваних палестинських терористів. Ламаною англійською, майже істеричним голосом він зажадав звільнення ув'язнених керівників німецької терористичної організації "Фракція Червоної армії" (ФРАФ) і величезного викупу в 9 мільйонів фунтів стерлінгів. Махмуд погрожував, що пасажири та екіпаж загинуть, якщо його вимоги не будуть виконані.
Командир "Боїнга" Юрген Шуман був досвідченим пілотом. Він не сперечався і спрямував літак на аеродром Фючіміно в Римі. Під час заправки пальним він спробував повідомити хоча б якусь інформацію про терористів. Служба безпеки, яка уважно спостерігала за літаком, знайшла на льотному полі чотири пов'язані одна з одною цигарки і зрозуміла шифровку правильно: на борту чотири терористи. Ці відомості дуже допомогли під час планування операції.
Покинувши Рим, літак полетів на Кіпр і далі кілька разів приземлявся в різних країнах Близького Сходу: Бахрейні, Дубаї, Південному Ємені. У Дубаї влада арабських еміратів спробувала домовитися про звільнення жінок і дітей, але терористи не бажали йти на поступки. А в Ємені сталася трагедія. Після дозаправки під приводом перевірки шасі пілоти вийшли назовні. Командир лайнера спробував повідомити єменським солдатам додаткові відомості про те, що відбувалося на борту літака, але безуспішно. Цю сцену спостерігав керівник банди. Коли пілоти повернулися в літак, Махмуд оголосив Юргена Шумана зрадником і на очах у пасажирів убив його пострілом у голову. За штурвал "Боїнга" сів другий пілот. За наказом викрадачів літак попрямував до Сомалі.
Вранці 17 жовтня, о 04:30 за німецьким часом, викрадений авіалайнер приземлився в столиці Сомалі, Могадішо. До місця посадки негайно були стягнуті великі сили сомалійських командос, а також машини швидкої допомоги та пожежні розрахунки. Слідом за "Boeing-737" злітно-посадкової смуги торкнувся спеціальний літак, на борту якого перебували: командир "GSG-9" підполковник Вегенер; начальник федеральної служби по боротьбі з тероризмом Техард Бойден і переговірники. Разом із ними прилетіли інструктори SAS майор Алістер Морон і сержант Баррі Девіс. Англійці привезли з собою світлошумові гранати, які тоді були ще новинкою.
Викинувши на злітно-посадкову смугу труп Юргена Шуманна, терористи висунули західнонімецькому урядові ультиматум: якщо до 15:00 за німецьким часом ув'язнені не прибудуть до Могадішо, терористи підірвуть літак разом із 90 заручниками. Приблизно за десять хвилин до закінчення відведеного часу переговорна група повідомила викрадачам про те, що 11 ув'язнених перебувають на борту спеціального літака, який має доправити їх в аеропорт Могадішо, однак переліт триватиме щонайменше сім годин. Терористи погодилися продовжити ультиматум до 01:30 наступного дня.
Тим часом із Бонна надійшов дозвіл на проведення силової операції зі звільнення заручників, яка отримала кодову назву "Магічний вогонь". О 17:30 у Могадішо приземлився спеціальний літак "Штутгарт", на борту якого перебувало 30 бійців GSG-9. Щоб не привертати уваги терористів, він зупинився за два кілометри від викраденого "Боїнга". Не гаючи ні секунди, бійці GSG-9 стали розпаковувати зброю і спеціальне штурмове спорядження.
У розпорядженні бійців GSG-9 були пістолети-кулемети "МП-5", що добре зарекомендували себе в умовах бою в тісному просторі; західнонімецькі снайперські гвинтівки "Маузер-66" спеціальної модифікації; прилади нічного бачення "око сови"; пістолети 9мм калібру "Сміт енд Вессон"; різноманітні вибухові прилади призначені для підриву люків . Уперше в антитерористичній практиці було вирішено використовувати спеціальні магнієві вибухові пакети, привезені співробітниками SAS. Під час штурму вони мали на кілька секунд оглушити і засліпити терористів.
Через годину після висадки Вегенер доповів про те, що його команда готова будь-якої миті розпочати завершальну фазу операції "Магічний вогонь". За планом операції сомалійські командос мали перед початком штурму розвести приблизно за 100 метрів від носа літака величезне вогнище, щоб заманити терористів у кабіну пілотів. У цей час штурмова група "GSG-9" спробує проникнути в салон через хвостову частину й аварійні люки.
Приблизно о 22:00 спостерігачі та снайперські розрахунки вийшли на вихідні позиції. О 23:15 з диспетчерської вежі, де розмістився штаб операції, надійшла команда на висування до вихідних рубежів штурмових груп і груп технічної підтримки. О 23:50 сомалійські командос провели відволікаючий маневр, розвівши величезне багаття. Поки терористи перебували в кабіні пілотів, намагаючись зрозуміти, що відбувається, штурмові групи непомітно проникли під фюзеляж літака і зайняли позицію в хвості та під крилами.
О 00.05 Вегенер віддав наказ до початку штурму. Приставні драбини, оббиті каучуком, безшумно лягли біля запасних люків літака. Після того як радіозв'язком пройшла кодова команда "Магічний вогонь", пролунали кілька глухих хлопків. Вибухові пристрої одночасно зірвали всі люки. Всередину полетіли магнієві вибухові пакети. Яскравий спалах у 50 тисяч ват засліпив усіх, хто перебував усередині салону. Кілька штурмових груп "GSG-9" одночасно з різних боків увірвалися в салон літака. О 00:06 у радіоефірі прозвучало перше повідомлення: "Операція почалася!".
Тим часом перестрілка тривала. Обидва чоловіки-терористи незабаром були знищені, що стосується жінок, то вони несподівано чинили найзапекліший опір. Основна увага командос була зосереджена на чоловіках, оскільки, на думку штабу, саме від них виходила найбільша небезпека. Однак жіноча психіка виявилася більш стійкою. Вони швидше за чоловіків прийшли до тями після вибуху світлошумових гранат і чинили опір, який застав зненацька бійців штурмової групи.
Один із бійців, побачивши перед собою оглушену й засліплену терористку, на секунду завагався, не наважуючись вистрілити. Цієї секунди цілком вистачило, щоб терористка прийшла до тями. Сховавшись у салоні першого класу, і вона відкрила стрілянину по штурмових групах. Нерішучість мало не коштувала бійцеві життя. Куля зачепила його шию, пройшовши за кілька міліметрів від сонної артерії. Вистріливши всі набої терористка, перш ніж її встигли знешкодити, вона встигла метнути у хвіст літака дві гранати. Тільки завдяки щасливому випадку ніхто серйозно не постраждав. Гранати виявилися не осколковими. Крісла, під які вони закотилися, прийняли на себе весь удар. Друга терористка спробувала сховатися в туалеті, але була блискавично знешкоджена.
О 00:12 на командний пункт було передано коротке повідомлення - "Спрінгтайм". Це кодове слово означало закінчення операції. Близько 6 хвилин знадобилося бійцям "GSG-9" на те, щоб звільнити заручників. Унаслідок операції трьох терористів було знищено, одна терористка, яка дістала важкі поранення, була захоплена живою. Троє заручників і боєць "GSG-9" отримали незначні легкі поранення.
Звільнення заручників у Могадішо увійшло в сучасну історію, як одна з найяскравіших сторінок боротьби з тероризмом. Внесок цієї спецоперації у світову практику антитерору важко переоцінити. До сьогодні висновки, зроблені після "Магічного вогню", є обов'язковими для вивчення під час підготовки бійців антитерористичного спецпризначення в більшості країн світу.
Які ж це висновки? Ще раз "прокрутимо" основні моменти штурму.
Успіх був досягнутий, насамперед, завдяки раптовості. Спочатку увагу терористів було відвернуто багаттям, що раптово спалахнуло. Потім штурмовим групам вдалося потайки підібратися до літака і встановити заздалегідь підготовлені сходи та вибухові пристрої на дверях. Після підриву дверей у перші секунди було досягнуто шокового ефекту від застосування спецзасобів.
Не останню роль у знешкодженні терористів зіграв оригінальний метод ведення вогню, розроблений співробітниками GSG-9, що ґрунтується на почерговому взаємному прикритті штурмових груп під час їхнього висування в три ряди по салону літака. Стрілянина ще була в самому розпалі, але вже почалася евакуація пасажирів. Такі дії спецназу безсумнівно сприяли тому, що справа скінчилася без втрат серед заручників.
Несподіваним виявився той факт, що жіноча психіка швидше адаптується до шокової ситуації. Світлошумові гранати набагато сильніше подіяли на чоловічу половину банди, а жінки-терористки довго і продуктивно чинили опір і являли собою головну загрозу. Крім того, виявилося, що бійцям GSG-9 психологічно було дуже непросто вистрілити в жінку. Одна з терористок, навіть будучи смертельно пораненою, ще майже хвилину продовжувала стріляти з пістолета і кидати гранати в бік пасажирів, а спецпризначенець, у чиєму секторі вона опинилася, ніяк не міг зібратися з духом і відкрити по жінці вогонь на ураження, за що ледве не поплатився життям. Висновок було зроблено: боєць АТ-групи повинен миттєво вбивати будь-кого, хто чинитиме йому опір - чи то чоловік, чи то жінка, чи то підліток. Можливо, такий висновок здається шокуючим журналістам і читацькій публіці, але це реальна практика бою.
Ще один вагомий тактичний урок полягав у тому, що було виявлено необхідність за першої ж нагоди швидко наблизитися до терористів на дистанцію рукопашної сутички і нейтралізувати їх, не покладаючись на стрілецьку зброю. Крім того, 9-мм револьвери "Сміт і Вессон", які застосовували бійці, виявилися неефективними - їхньої зупиняльної дії було явно недостатньо, щоб миттєво вивести фанатичних жінок-терористок з ладу. З них також не виходило вести вогонь у високому темпі, що було життєво важливо при використанні методу "буравного вогню". Відтоді в GSG-9 не користувалися револьверами.
Після операції "Магічний вогонь" для підвищення скорострільності підрозділу, що штурмує літак, пропонувалося безліч різних методів. Найбільш радикальний спосіб - озброєння штурмових груп пістолетами-кулеметами - відкидається практикою. Досвід невблаганно показує, що застосування бійцями антитерору автоматичної зброї, такої, як пістолети-кулемети або штурмові гвинтівки, майже неминуче призводить до загибелі заручників. Необхідні результати дає лише влучний вогонь із пістолетів, які мають бути в достатній кількості, щоб створити необхідну щільність вогню на придушення і водночас жодним чином не зачепити пасажирів.
Під час захоплення авіалайнерів спецслужби не раз підбиралися до літака і навіть проникали всередину нього, як технічний персонал або змінний екіпаж. Окремі співробітники SAS тренуються на льотних тренажерах основних моделей авіалайнерів, які використовуються компанією "British Airways", щоб за необхідності зійти за командира корабля і другого пілота. Вони, принаймні, можуть зі знанням справи провести передпольотну перевірку бортових систем авіалайнера, і вирулити його на злітну смугу.
До участі в штурмі авіалайнера може залучатися до сорока бійців. У разі "Боїнга-747" це число може зрости до 70 осіб. До цього додаються снайпери і спостерігачі, водії, підношувачі драбин, переговірники, персонал управління, та відповідальні за застосування відволікаючих засобів.
Групи антитерору, чиїм завданням може стати звільнення заручників, захоплених в авіалайнері, повинні постійно проводити тренування на найпоширеніших типах повітряних суден.
Штурмуючим необхідно заздалегідь знати, як відчиняються двері на тому чи іншому типі літаків. Наприклад, на "Боїнгу-747" і "ДС-10" петлі розташовані збоку і двері відчиняються назовні, тоді як на "Боїнгу-767" сервомотор піднімає двері вгору. На "Боїнгу-727" двері суміщені з трапом, а вихід пасажирів здійснюється через задню частину літака... Але, найімовірніше, прорив всередину літака буде виконуватися через люки аварійних виходів, розташованих над крилами, через аварійний вихід у кабіні пілотів або через люки вантажного відсіку. І тільки знання конструкції та попередня підготовка дозволять провести штурм стрімко й ефективно.
Коментарі