Ракета С-24

С-24Б

С-24 (АРС-240, 9А-357). Ракета призначена для придушення вогневих точок, руйнування фортифікаційних споруджень і ураження бронетехніки, бойових кораблів і транспортних суден.

Ракетами С-24 оснащуються літаки Су-7Б (до 6 ракет), Су-17, Су-25 (до 8 ракет), вертольоти Ми-24.

Бойова частина осколково-фугасна, містить 23,5 кг ВР. У якості силової установки використовується твердопаливний ракетний двигун (час роботи 1,1 с), що складається з 7 шашок (72 кг) із зіркоподібним каналом. Двигун має 7 сопел, розташованих по окружності. Скіс сопел щодо поздовжньої осі забезпечує розкручування ракети до 450 об/хв. Для підтримки обертання після вигоряння палива площини стабілізатора мають нахил і підштамповку (для додання аеродинамічного профілю).

Застосуються з пускових пристроїв ПУ-12-40У (УД), АПУ-7Д, АПУ-68У (УМ, УМ3). Для регулярного дроблення корпус БЧ має проточки й сітчасте загартування струмами надвисокої частоти (НВЧ). Під час вибуху утворює до 4000 осколків. Для посилення уражаючої дії застосований неконтактний радіопідривач РВ-24 “Жук”, що спрацьовує на висоті 30 м над ціллю.

С24Б на пусковому пристрої АПУ-68УМ

Для ураження захищених об'єктів застосовується контактний підривач В-575, що має три ступені затримки (залежно від типу цілі). Покриття спорудження, що атакується, пробивається укладеною в міцний корпус БЧ, що підривається після заглиблення усередину об'єкта.

З 1975 року почав застосовуватися снаряд С-24Б (9А-744) з безполум'яним (на вимогу ВПС) вихлопом, що виявляє менший вплив на стійкість роботи двигуна літака. Цей снаряд дотепер перебуває на озброєнні ВПС рф й поставляється на експорт.

Надійність і простота експлуатації зробили С-24 одним з найпоширеніших видів озброєння фронтової й армійської авіації.

ТТХ