Про скління фонарів літаків Су-27

Автор: Бойова авіація України

Ліхтар кабіни Су-27 складається з 2 частин - рухомий та нерухомий.

На перших прототипах Су-27 – Т-10 – рухлива частина ліхтаря зміщувалася назад, як на Су-15. Однак при випробуваннях було виявлено, що така схема відкриття ліхтаря була не надійною і могла викликати розгерметизацію кабіни при великих перевантаженнях.

Тому було вирішено зробити рухливу частину, що піднімається вгору.

Для рухомої частини ліхтаря було обрано орієнтоване орг. скло АТ-120. На той час через складність виготовлення цього виду скла було вирішено розділити рухому частину ліхтаря на 2 частини за рахунок переплетення.

Для нерухомої частини ліхтаря (у народі - козирок) було обрано неорієнтоване скло СО-120. На ранніх серіях (до 17) Су-27С використовувалося саме це скло. Але під час експлуатації перших серійних машин було виявлено, що скління козирка дуже нагрівається на сонці і тому розтріскується.

Для вирішення цієї проблеми конструктори прибігли до заміни скла СО-120 на термостійке скло Е-2, що містить у своєму хімічному складі фтор. Введення в дію цього скла почалося з кількох прототипів Т-10, після чого його почали ставити і на серійних Су-27С з 17 серії. Водночас було змінено конструкцію козирка у місці стику з ОЛС.

Однак, як виявилося пізніше, запровадження Е-2 було не найкращим кроком. Адже дослідженнями було виявлено, що через ємність фтору скло є сильно токсичним та негативно впливає на здоров'я людей як при виробництві скла, так і під час експлуатації.

Крім того, при довгому знаходженні під впливом сонячних променів скло поступово втрачає прозорість і жовтіє.

Тому конструктори вирішили замінити скління козирка на орієнтоване орг. скло АТ-120, що було не токсичним, не втрачало прозорості, але водночас і не розтріскувалося при нагріванні.

У кількох джерелах говориться, що дане скло почали ставити в нерухому частину ліхтаря Су-27 з 27 серії. Як на мене це помилкове твердження, адже якщо подивитися на наші Су-27П 31 - 35 серій, то можна помітити, що козирок пожовк (що є ознакою скла Е-2)

За спарками – тут все простіше – скло Е-2 використовувалося лише на парі прототипах Су-27УБ – Т-10У. На серійних одночасно використовувалося АТ-120.

Тепер перейду безпосередньо до наших Су-27. Тут є кілька цікавих нюансів.

Якщо дивитися на машини ранніх серій (до 17), то і в них можна помітити пожовтіння скла на козирці - приклад борту № 07 08,15 52 Швидше за все їм змінили скління нерухомої частини козирка зі скла СО-120 на Е 2 у зв'язку з виникненням тріщин, сколів чи інших ушкоджень.

Також, на мою думку, заміна скла наведеним вище бортам проводилася ще до ремонту на ЗДАРЗ – це можна побачити на фото 1996 року з Миргорода. Тому я роблю висновок, що заміну робили в теч Миргорода - ймовірно навіть ще до розвалу СРСР.

Зазначу також, що заміна скління козирків ранніх серій – не просто завдання, адже скло Е-2 було призначене для пізніших серій, у яких змінилася конструкція ліхтаря у місці стику з ОЛС. Тому скло доводилося підрізати, щоб підігнати під стару конструкцію.

Перейду до сучасного етапу. Як видно по літаках, які пройшли ремонт на ЗДАРЗ "Мігремонт" за останні 5-7 років, їм було виконано зміну скління ліхтаря. Це можна побачити наприклад по бортах Су-27П № 38 (колишній 11), 39 (колишній 08), 100 (колишній 52), 101 (колишній 58), 37 (колишній 04), 50 (колишній 01), 58 (колишній 02) ) Су-27С №52

На всіх них до ремонту були пожовклі козирки. Після ремонту козирки прозорі.

Звідки беруть нове скло? Відповідь на це запитання я знайшов у книзі "Flanker у небі України". Як виявилося, ще з 2004 року одеське авіаремонтне підприємство ДП "Одесаавіаремсервіс" опанувало виготовлення огр. скла СО-120 та АТ-120А. На сьогоднішній день там виготовляють скління для Су-27, МіГ-29, Л-39, Су-24, Су-25 та ін.

Тішить те, що принаймні скління для наших військових літаків ми можемо робити самі.