Правила CQB. #1 Прицілювання

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Реальність сьогодення полягає в тому, що більшість тактик ближнього бою, які використовують у спецназі, було прийнято "на озброєння" не завдяки психологічним дослідженням, a "зі слів якогось хлопця, який сказав це іншому хлопцю". Деякі такі методики справді добре працюють на "фанерних" тренувальних майданчиках, забезпечують успішну взаємодію між членами команди, але абсолютно не підходять під модель поведінки людини в разі реального вогневого контакту. Мета цієї статті - виокремити помилкові стратегії, які не відповідають реакціям людини і йдуть врозріз із нашими інстинктами, проте, як і раніше, викладаються по всьому світу як стандарт рішень для CQB.

Не фіксуйте погляд на прицілі

Почнемо з невеликого і дуже простого експерименту. Витягніть уперед руку і розчепірте пальці. Тепер подивіться на будь-який із пальців - ви бачите його в усіх деталях, однак те, що праворуч і ліворуч - розмите. Грубо кажучи, ви сприймаєте вже тільки половину реальної картини ліворуч або праворуч від спостережуваної точки. Точність нашого зору обмежена певним (і досить невеликим) кутом через унікальну структуру людського ока.

Висновки такі:

• Під час фіксації на прицілі ваш мозок отримає і обробить дуже вузький обсяг візуальної інформації. У ситуаціях із низьким освітленням це стає особливо критично.

• Периферійним зором ви зможете помітити що-небудь тільки в тому разі, якщо це приверне вашу увагу (рух, спалах світла).

Поле фокуса нашого зору, тобто чіткої видимості - це коло діаметром близько 4,2 см на відстані у 2 метри і близько 10,4 см - на 5 метрах. А центральне поле зору (помітна область) становить область приблизно 35 см у діаметрі на 2-x метрах і близько 88 см - на 5 метрах. Проте в периферійному зорі немає можливості визначити точність фокусування.

ЧЕРВОНА ЗОНА: позначає зону чіткої видимості. ЗЕЛЕНА ЗОНА: позначає зону центрального зору. Усі об'єкти поза зеленою зоною не можуть бути повноцінно ідентифіковані.

Тепер, коли ви знаєте теорію, розповімо, до чого це все. Одна з найбільших проблем, з якою стикаються під час навчання ближнього бою, полягає в тому, що переміщення з кімнати в кімнату відбувається з поглядом, зафіксованим через оптичний приціл. Це одна з найпостійніших помилок, які трапляються навіть у професіоналів. Її джерелом є "вчителі", які отримують свої знання з голлівудських бойовиків або "від хлопця, який почув від іншого хлопця, що сітка + ціль = успіх". Але це не завжди так.

Можливо, ми зараз скажемо очевидне, але відстань вогневого контакту в обмеженому просторі становить менше 10 метрів і зазвичай закінчується за три метри від загрози. Все відбувається дуже швидко і дуже близько. Існує два основні негативні чинники, від яких залежить ефективність у ближньому бою: брак часу та обмежене поле зору. Вони також впливають на ваші дії та вибір цілей для ураження.

Звичка дивитися через оптичний приціл може призвести не тільки до недоотримання життєво необхідної інформації (наприклад, он ті непомітні двері за шафою або невинний на вигляд хлопець, який тримає складений ніж), а й призвести до нещасних випадків.

При використанні пістолетів цей момент стає зовсім критичним. Через саме таку фіксацію погляду на прицілі такі обдаровані особистості під час перестрілок в обмеженому просторі потрапляють у голову або тулуб своїх колег, в інших людей, у дітей, предмети інтер'єру - все, що перебуває нижче за рівень прицілювання й не зможе бути помічене, коли поле огляду зменшене.

Також помічено, що швидкість реакції в ближньому бою знижується, і власне реагування на небезпеку відбувається рівно тоді, коли індивідуум отримує якийсь фізичний сигнал, що свідчить про наявність загрози. Ви запитаєте - чому? Усе просто: стрілець пропустив критичну візуальну інформацію, що вказує на наявність загрози. Іншими словами, очі не отримали достатньо даних для опрацювання, та перемикання від тренування до реальності. Замість цього погляд був зафіксований на прицільній сітці.

Підсумовуючи: ідея пересування замкнутими просторами з поглядом, зафіксованим через оптичний приціл, нехай залишиться в бойовиках. Хоча в реальності, на жаль, такий підхід дуже поширений. Давайте будемо чесними: навіщо вам цілитися через Aimpoint на три метри?

Єдиний виняток - коли дійсно потрібна точна стрільба, наприклад, у ситуації CQB із заручниками.