Порядок надання домедичної допомоги при утопленні

Цей Порядок визначає механізм надання домедичної допомоги постраждалим при утопленні особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов’язками повинні надавати домедичну допомогу.

У цьому Порядку термін «утоплення» вживається у такому значенні – зупинка кровообігу у постраждалого внаслідок повного занурення його дихальних шляхів у рідину. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та інших нормативноправових актах у сфері охорони здоров’я.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при утопленні:

1. перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки та за її відсутності перейти до наступного кроку;

2. визначити наявність свідомості – обережно потрясти постраждалого за плече та голосно звернутися до нього, наприклад «З Вами все гаразд? Вам потрібна допомога?»;

3. звернутися до осіб, які поряд, за допомогою. Якщо випадкових свідків декілька, слід звертатися до конкретної особи;

4. відновити прохідність дихальних шляхів. Якщо утоплення сталося внаслідок пірнання або внаслідок дії травмуючого чинника вважати, що у нього є травма в шийному відділі хребта;

5. відновити прохідність дихальних шляхів, визначити наявність дихання за допомогою прийому: «чути, бачити, відчувати». Наявність дихання визначати до 10 секунд. Якщо виникли сумніви, чи є дихання, або воно ненормальне, вважати, що дихання відсутнє;

6. якщо дихання відсутнє:

   1. виконати п’ять штучних вдихів з використанням маски-клапану, дихальної маски тощо. Кожен вдих повинен тривати одну секунду, об’ємом достатнім для візуального підняття грудної клітки. Якщо немає бар'єрних пристроїв, можна утриматися від виконання 5 штучних вдихів, а відразу перейти до наступних кроків;

   2. здійснити виклик екстреної медичної допомоги та дотримуватись вказівок диспетчера прийому виклику. Якщо є інші випадкові свідки, слід сказати їм здійснити виклик екстреної медичної допомоги, принести автоматичний зовнішній дефібрилятор та негайно перейти до наступного кроку. При наявності гучного зв’язку на телефоні слід здійснювати виклик екстреної медичної допомоги та одночасно проводити серцево-легеневу реанімацію. Якщо рятувальник один, і не відомо, що автоматичний зовнішній дефібрилятор знаходиться у безпосередній близькості від місця події, не слід залишати постраждалого та шукати автоматичний зовнішній дефібрилятор;

   3. якщо після п’яти штучних вдихів не з’явилися ознаки життя негайно: виконати 30 натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину (у дітей співвідношення натискань на грудну клітку та штучне дихання слід проводити у співвідношенні 15:2). Виконати 2 вдихи з використанням маски-клапану, дихальної маски тощо. При відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку. Виконання двох штучних вдихів повинно тривати не більше 5 секунд. Після двох вдихів продовжити натискання на грудну клітку відповідно до наведених рекомендацій у цьому підпункті. Не слід переривати натискання на грудну клітку дорослому більше ніж на 10 секунд;

   4. змінювати особу, що проводить натискання на грудну клітку, кожні 2 хвилини. У випадку якщо особа яка проводить натискання на грудну клітку відчуває виснаження, виконати заміну раніше ніж через 2 хвилини;

7. як тільки автоматичний зовнішній дефібрилятор наявний на місці події, слід негайно: увімкнути пристрій та чітко дотримуватись голосових вказівок. Перед наклеюванням електродів автоматичного зовнішнього дефібрилятора слід повністю осушити шкіру грудної клітки. Якщо осіб які надають допомогу декілька, вмикання автоматичного зовнішнього дефібрилятора та приклеювання електродів до грудної клітки дорослого слід одночасно з проведенням компресій на грудну клітку. У випадку необхідності проведення дефібриляції, слід прослідкувати, щоб ніхто не торкався дорослого. Після проведення дефібриляції слід негайно розпочати натискання на грудну клітку. При виконанні дефібриляції необхідно прослідкувати, щоб постраждалий не знаходився на мокрій поверхні;

8. припинити проведення серцево-легеневої реанімації до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги за наступних умов: при появі у дорослого явних ознак життя: відновлення самостійного дихання, координованої рухової активності, виникненні загрози життю рятівнику та/або постраждалому, неможливості проведення серцево-легеневої реанімації внаслідок значного фізичного виснаження;

9. при появі у постраждалого явних ознак життя до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, електроди від автоматичного зовнішнього дефібрилятора слід залишити на грудній клітці постраждалого.

ЗАТВЕРДЖЕНО. Наказ Міністерства охорони здоров`я України 09 березня 2022 року № 441