.png)
Автор: @ddd_spetz
Пізньої осені 1939 року радянський союз напав на Фінляндію. Серед фінського війська було дуже багато добровольців різної вікової категорії. Одним із юнаків, який у свої 20 років пішов захищати рідну країну був Лаурі Алан Тьорні. Серед всіх його рис характеру найвиразнішою була сміливість, яка згодом трансформувалась в талант воювати, і ці вміння він відшліфовував на службі в трьох арміях ставши одним із найвідоміших Фінських бійців у світі.
Народився Лаурі Тьорні 28 травня 1919 року у Фінському містечку Віпурін (під радянською окупацію місто перейменували у Виборг). Родина Лаурі була не заможною, батько його був капітаном корабля. В 1938 році після закінчення школи та служби в Громадянській гвардії Тьорн вступив на військову службу, приєднавшись до 4-го єгерського батальйону в якому і почався його військовий шлях. У цей же час командування виявило в ньому задатки командира і відправило на сержантські курси, успішно пройшовши які Лаурі отримав звання молодшого сержанта.
У 1939 році почалася радянсько-Фінська війна, так само відома як Тальвісота. Термін його служби був продовжений, і разом зі своїм підрозділом під командуванням майбутнього національного героя Фінляндії Матті Аарніо, Лаурі перекинули на східний кордон, до міста Раат (сучасне Сосново), де він протистояв радянській 9-ї Армії. Також, він у складі свого підрозділу, брав участь в операції зі взяття в кільце 18-ї стрілецької дивізії у Ладоги. Пізніше це місце називатимуть Долиною Смерті.
У червні 1941 року, Тьорні разом з іншими фінськими добровольцями вирушає до Австрії, на спільні навчання з військами СС, за результатами яких формується батальйон СС "Норд", а сам Тьорні отримує звання унтерштурмфюрера. Разом з батальйоном Норд він повинен був вирушити в саме пекло - східну Європу. Однак доля розпоряджається інакше. Через переукомплектованість батальйону офіцерами, командування СС відправляє Тьорна на батьківщину.
26 червня 1941 року між Фінляндією і радянським союзом відновились бойові дії. Розпочалась так звана “jatkosota” що перекладається з фінської як “Війна продовження”. Найбільше Тьорні відзначився під час Другої Світової Війни, на полях "Карельських" битв. Незважаючи на те, що до "Норду" йому потрапити не вдалося, він продовжив свою війну у складі збройних сил Фінляндії. Під командування Тьорні потрапляє 8-й спецзагін 1-й дивізії збройних сил Фінляндії, з яким він пройшов шлях від Карельського району до Мурманська.
Основною спеціалізацією цього загону були розвідувально-диверсійні місії, проте часто його залучали і до виконання загальновійськових завдань. У 1942 році, за низку успішних операцій, Лаурі підвищують до звання лейтенанта, проте, в ході чергової розвідувальної місії, він стає на міну. Лаурі відбувся тимчасовим паралічем, і проникаючими осколковими пораненнями. На момент повного одужання Лаурі, у його загоні вже не було потреби, і підрозділ розформували. Самого Лаурі відрядили до 56-го піхотного полку, де він знову опиняється під командуванням добре відомого йому за радянсько-фінською війною Матті Аарніо. Вони швидко знайшли спільну мову і Лаурі має можливість сформувати свій загін заново. Лаурі Тьорні знову отримує можливість не тільки ефективно вдарити по ворогові в лоб, а й завдати удару глибоко за лінією фронту. Усі називали загін, яким командував Лаурі не інакше як Рота Тьорні або Єгері Тьорні. Його підлеглі відгукувались про нього як про чудового командира у якого були дружні стосунки з підлеглими, але в нього була сувора дисципліна. Тих хто провинився він міг сам побити. Його рота також мала свій шеврон: Перевернутий синій трикутник із вписаною червоною літерою Т та жовтою блискавкою.
"Рота Тьорні" завдавала багато ударів по червоній армії в Карелії. У тому числі, Тьорні не раз проводив контр-диверсійні операції, завдяки яким вдавалося запобігти переходу радянських диверсантів у тил Фінських позицій. Лаурі настільки сильно докучав червоним, що за його голову було призначено ціну в 3 мільйони марок. До кінця війни Лаурі Тьорні був нагороджений головною бойовою медаллю Фінляндії – Хрестом Маннергейма і німецьким залізним хрестом (2 класу).
У 1944 році капітана Лаурі Тьорні демобілізували через закінчення бойових дій між Фінляндією та радянським союзом. Сам Тьорні від цієї новини був шокований. Він хотів і далі продовжувати воювати. Спочатку він спробував вступити у Фінське антикомуністичного підпілля, але через високий ризик опинитись за гратами він вирішив втекти в Німеччину.
У січні 1945 року він вирушив на підводному човні у Німеччину. Опинившись у Німеччині, Тьорні пройшов підготовку в СС, і командування відправило його на східний фронт.
Незадовго до повної капітуляції Німеччини Лаурі Тьорні здався американо-британським військам. На законних підставах його відправили до табору для військовополонених у Любеку, звідки він успішно втік у червні 1945 року. Він пробрався до Фінляндії, де Вальпа (прокомуністична таємна поліція) схопила його. Після затримання, Лаурі посадили у в’язницю на 6 років. Кілька спроб втечі Лауро провалились. Через 2 роки його помилували і, не чикаючи нових арештів, Лаурі втік у Швецію. Вже у Швеції за підробними документами йому вдається записатись на торговий корабель який вирушає до Венесуели. У Каракасі він зустрівся з колишніми побратимами, які вмовили його вирушити в США. Коли його корабель пропливав біля узбережжя Алабами в Мексиканській затоці, Терні стрибнув за борт і вплав дістався берега.
Опинившись у США, Тьорні швидко зорієнтувався і зблизився з американо-фінською громадою. Він хотів продовжувати шлях військового, і йому це вдалося. В армії США були колишні громадяни Фінляндії, які знали його і знали його бойовий досвід і вони змогли посприяти, щоб Лаурі Тьорні почав будувати кар’єру в армії США.
Йому було 35 років, за спиною 2 війни і він починає служити вже в 3 армії. За рік його взяли як інструктора у війська спецпризначення, де оцінили його досвід диверсійної та контр-диверсійної роботи. Паралельно службі в армії Лаурі вчив англійську мову і навіть змінив ім’я з Лаурі Тьорні на Ларрі Торн. В американській армії йому дуже важко було отримати офіцерське звання через його минуле. Тим не менше Ларрі продовжував службу і навіть повертається в Німеччину в складі американських збройних сил.
Через деякий час Ларрі очолює операцію з вилучення секретних документів з літака-розвідника, який розбився в горах Ірану. За свої дії та професіоналізм Ларрі отримує звання капітана та вирушає на свою 3 війну.
У 1961 році холодна війна переходить в активну фазу, в Північному В'єтнамі СРСР і КНР надають військову підтримку майбутньому вторгненнюв Південний В'єтнам. Ларрі отримує ще один шанс поквитатися з більшовиками.
У 1963 році Ларрі Торна відправиляють до Південного В'єтнаму. Під час кампанії Ларрі отримав численні поранення, двічі був нагороджений Пурпурним серцем і один раз Бронзовою зіркою.
У 1965 році США офіційно вступають у конфлікт на боці Південного В'єтнаму. Ларрі Торн знову їде до В'єтнаму, цього разу в складі 5-ї SFG (5-ї групи спеціально призначення). Після прибуття був направлений до спецпідрозділу MACV SOG, де провів ряд операцій.
18 жовтня 1965 року його група вирушила на розвідку та пошуку Шляху Хо Ши Міна. У певний момент зв'язок з його гелікоптером CH-34 був втрачений. Спочатку Ларрі вважали зниклим безвісти, але пізніше визнали його мертвим. Всі вважали що Ларрі живий і він повернеться, адже всі знали його бойовий досвід. Через рік Ларрі Торну посмертно присвоїли звання майора армії США. Пошуки його тіла тривали більше 30 років. У 1999 році Фінські пошуковики знайшли залишки тіла Ларрі Торна і перевезли в США для поховання. За однією з версій, пілот гелікоптера на йому летів Ларрі не впорався з керуванням через складні погодні умови і розбився за 40 км від Дананга.
У 2010 році Ларрі Торна був названим першим почесним членом полку спеціального призначення армії США.
Comments