ОТРК Грім-2

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

«Грім-2» або ОТРК «Сапсан» — український оперативно-тактичний ракетний комплекс, який був розроблений конструкторським бюро «Південне». Характеристики ракети дають змогу вражати наземні, морські та повітряні цілі, залежно від встановленої бойової частини та системи наведення.

Історія

Після розпаду СРСР, з 1994 року в Дніпрі була розроблена ідея створення оперативно-тактичного ракетного комплексу з дальністю ураження до 500 км. Тоді ця розробка називалася «Борисфен» і вважалося, що саме вона мала замінити застарілі ракети, отримані українською армією в спадок від радянської армії — понад 200 пускових установок оперативно-тактичних ракет типу «Скад» і тактичних ракет типу «Точка-У».

Стверджувалося, що новий комплекс — це високоточна зброя нового покоління, здатна забезпечити створення надійного щита неядерного стримування, як для самої України, так і для будь-якої держави. Проте на тлі постійного скорочення армії і розв'язання соціальних проблем, лобістів у цієї ідеї було мало.

Але роботи над новим проектом почали проводитись у 2013 році. Займалось розробкою конструкторське бюро «Південне», а також Павлоградський хімічний завод.

У буклетах, які виставлялися на міжнародних виставках озброєнь, оперативно-тактичний ракетний комплекс назвали "Грім".

5 серпня 2016 року польський ресурс Defence-24 з посиланням на власні джерела повідомив про заплановані на осінь 2016 року перші випробування українського ракетного комплексу, а замовником випробувань став іноземний замовник. 18 серпня 2016 року з'явилася інформація, що замовником є Саудівська Аравія.

25 серпня 2016 року в газеті "Конструктор" (№ 16/969), яку видає конструкторське бюро "Південне", оприлюднено фото збирання прототипу ходового макета самохідної пускової установки оперативно-тактичного ракетного комплексу.

Завершення першої черги випробувань було заплановано на осінь 2016 року. 1 грудня 2016 року було опубліковано повідомлення про успішні запуски тактичних ракет "Грім" і зенітних ракет "Дніпро" на полігоні на півдні України.

12 квітня 2017 року генеральний конструктор КБ "Південне" Олександр Дегтярьов повідомив, що комплекс "Грім" перебуває на стадії остаточного доведення ракети. А пізніше в мережі вперше з'явилося фото самохідної пускової установки комплексу.

В жовтні 2018 року на виставці «Зброя та безпека 2018» Конструкторське бюро «Південне» показало демонстраційні ролики про польові випробування шасі бойової машини, випробування бойової частини, а також збирання конструкторського макета бойової ракети.

19 жовтня 2018 року стало відомо про те, що завершено випробування головок самонаведення для ракети комплексу. Всього розроблено 4 типи головок.

У квітні 2019 року з’явилась інформація, що вже виготовлено 2 дослідні зразки комплексу. Один в рамках іноземного замовлення від Саудівської Аравії, а другий для Збройних сил України. Саудівська Аравія готувалась до випробувань ОТРК RAAD-2 («Грім-2») восени 2019 року, а надходження на озброєння очікувалось з 2022 року.

У жовтні 2019 року повідомлялося, що за 6 років роботи над комплексом фахівці з ДП НВО «Павлоградський хімічний завод» і КБ «Південне» зібрали для нього щонайменше 12 ракетних двигунів. В лютому 2021 року Міністерство оборони України повідомило про плани підписати контракт на перший дослідний дивізіон даного ОТРК. Дослідний дивізіон мав бути скороченого складу та складатися з елементів, потрібних для випробувань: одна дослідна батарея та елементи управління дивізіоном оперативно-тактичного комплексу.

Заступник міністра оборони України Олександр Миронюк повідомив, що перша батарея буде виконана в такому складі: по дві пускові установки та машини заряджання, а також дві машини керування — рівня командира батареї та рівня командира дивізіону. Таке рішення дозволить провести всі необхідні випробування, які включають не тільки стрільби, а й організації зв'язку та управління. Таким чином цикл випробувань буде значно компактнішим, що дозволить прискорити його прийняття на озброєння. Водночас продемонстроване раніше шасі для ОТРК вже не розглядається, як основний варіант. Очікується, що всі машини отримають шасі Tatra, яке має стати уніфікованою мультиплатформою для всього озброєння ракетних військ та артилерії ЗС України.

На цей момент загальний статус даного ОТРК невідомий, як і кількість, котра перебуває на озброєні в Україні. Проте у відкритих джерелах присутня інформація, що 9 серпня 2022 року по аеродрому та складах в смт Новофедорівка неподалік м. Саки в окупованому росією Криму був завданий удар начебто саме ракетами «Грім».

Конструкція

Даний оперативно-тактичний ракетний комплекс розробляється для ураження одиночних і групових стаціонарних цілей на відстанях від 50 до 280 км. Бойовий блок одноступеневої балістичної ракети проектується масою 480 кг. Бойова частина могла бути виконана за моноблочною або касетною схемою. Моноблочна схема використовує осколково-фугасну або проникаючу осколково-фугасну ампулу. Касетна бойова частина споряджена осколково-фугасними бойовими елементами.

Маса ракети з пусковим контейнером довжиною 7,2 м становить 3,5 т. Бортова система управління ракети інерційна, комплектується системами навігації і наведення різного типу (радіолокаційними, та оптико-електронними).

Низка джерел стверджує, що дальність у 280 км є формальним обмеженням для експортної версії ракети, а для потреб власної армії дальність стрільби комплексу може бути збільшена до 450—500 км.

Політ ракети може відбуватися не тільки за прогнозованою балістичною траєкторією, а й за аеробалістичною. При такій траєкторії вона робить непередбачувані «стрибки», ухиляючись від протиракет противника. Це має допомагати в подоланні системи протиповітряної оборони ворога будь-якої складності. Подібні властивості мають і ракети ОТРК «Іскандер».

Оптимальним варіантом структурної побудови підрозділів, оснащених таким оперативно-тактичним ракетним комплексом, стали б батареї з 2-3 самохідних пускових установок і пересувного командного пункту.

Шасі цього комплексу є першою виготовленою в Україні платформою з колісною формулою 10×10. Машину приводить в рух турбодизель Deutz потужністю 600 к.с. П'ята, остання вісь зроблена підрулювальною. Колеса 3-ї і 4-ї осей закриті спеціальними екранами — там розташована випускна система, щоб машину важче було виявити в тепловізор. Максимальна швидкість пересування пускової установки — до 90 км/год. До цього в Україні не було власних шасі, здатних бути самохідними пусковими установками для такого класу ракетних комплексів. Найбільше, що могла запропонувати промисловість — це 4-вісне шасі КрАЗ-7634НЕ (КрАЗ Н27.3ЕХ) з формулою 8×8.

Відповідні шасі для більшого навантаження, які б підходили для такого класу ракетних комплексів, як ОТРК «Грім-2», випускають небагато країн в світі — це білорусь (МЗКТ), росія (БЗКТ, КамАЗ), Китай (Wanshan Special Vehicle) а також MAN і низка компаній з США. Але постачання таких шасі перебуває під суворим експортним контролем і через низку причин було недоступне для України. Тому Україна була змушена самостійно розробити і освоїти виробництво ракетних шасі, тим самим повністю позбувшись залежності ззовні у розробці ОТРК.

Як стало відомо, розробкою і будівництвом самохідного шасі для ОТРК «Грім-2» займається ПрАТ «Харківський завод транспортного устаткування» за участю ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. А. А. Морозова». Саме тут створили і втілили в ходовий зразок перше українське самохідне 5-вісне шасі, яке було з нуля розроблене українськими конструкторами.

В рамках проекту «Грім-2» передбачені ще два спеціальні транспорти — це транспортно-заряджальна машина (ТМ ТЗМ) і транспортна машина для перевезення ракет. Сама ж самохідна пускова установка (ТМ СПУ) укомплектована двома контейнерами для ракет класу «земля-земля».