Оптичні приціли

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

У процесі наведення зброї на ціль стрілець бачить одночасно три точки, розташовані на різній відстані від очей: ціль, мушку і цілик. У зв'язку з особливостями людського ока, він може сфокусуватися тільки на одну з цих точок, а інші в цей час буде видно не досить різко. Зазвичай стрілець концентрується на тому, щоб різко і чітко бачити візир зброї (вид на мушку через проріз цілика), водночас ціль, яка перебуває на віддалі, стає дещо розпливчастою. Перенесення погляду і фокусування ока на інший об'єкт вимагає деякої кількості часу.

Влучна стрільба з використанням механічних прицілів - майже мистецтво. Досвідчені стрільці для забезпечення точного прицілювання виконують підгонку приклада, тренують зір, регулярно і багаторазово відпрацьовують процедуру прицілювання. У будь-якому разі, новачок під час стрільби з гвинтівки повинен навчитись спочатку цілитися і стріляти за допомогою найпростішого прицілу. І тільки при досягненні певних успіхів, щоб ще більше підвищити результативність стрільби, і витягти максимум можливого зі своєї зброї, можна братися за більш серйозну техніку прицілювання.

З появою перших рушниць і по сьогоднішній день, безліч людей продовжують цілитися за допомогою класичних пристосувань - мушки і цілика. Продовжувати користуватися примітивним механічним прицілом або поставити на свою зброю оптику - право вибору за власником зброї. Щоб вибір системи прицілювання був усвідомленим, необхідно знати переваги оптичних прицілів і параметри, за якими необхідно вибирати оптичний приціл.

Оптичний приціл дає змогу отримати зображення об'єкта і прицільної сітки в одній площині з однією чіткістю. Таким чином, в оптичних прицілах стрілець бачить одночасно прицільне пристосування (сітку або так звану марку) і зображення предмета (цілі), які перебувають в одній площині і на одній видимій відстані. Це досягається за рахунок оптичного перенесення зображення сітки. Таким чином, під час використання оптичного прицілу, оку необхідно аккомодувати на одну відстань. Це дуже полегшує процес наведення зброї і підвищує точність стрільби порівняно з механічним прицілом.

Трохи історії виникнення оптичних прицілів

У 1604 році Ф. Ліпперстей і З. Янсен сконструювали телескоп, а в 1608 році спробували його запатентувати (патенту на винахід їм не дали, оскільки патентне бюро дало відповідь, що такий пристрій уже відомий). У цей час на початку XVII століття вже проводилися спроби пристосувати винайдений телескоп до вогнепальної зброї.

Перше реальне застосування телескопа на зброї здійснили американці на початку 1800-х років. Зокрема, ці стародавні мідні телескопи встановлювали на знамениті дульнозарядні "кентуккські" гвинтівки зразка 1812 року, на димному поросі, результати стрільби (всі 5 куль із відстані 165 м укладали у чотирикутник зі стороною 28 мм!) перевершували "найчудовішу" російську гвинтівку сучасності з "найкращим у світі" оптичним прицілом ПСО-1 - СВД.

У 1850 році І. Порро застосував на телескопах призми, що "обертаються". Потім призматичну колінчасту трубу вдосконалив іноземець Е. Аббе, і потім Цейс у Німеччині.

У 1949 році Фредерік Калес винайшов оптичний приціл зі змінною кратністю збільшення.

У 1972 році іноземна компанія "Калес" патентує багатошарове просвітлення оптики.

Така принципова схема оптичного прицілу використовується і донині. На малюнку нижче представлена типова схема сучасного оптичного прицілу.

1. Об'єктив - система з двох (або більше) лінз. Діаметр об'єктива визначає світлосилу прицілу: що більший діаметр, то більше він збирає світла і забезпечує кращу "картинку" поля зору.

2. Обертальна система - служить для перетворення перевернутого зображення, створюваного об'єктивом, на пряме.

3. Прицільна сітка - власне приціл для наведення зброї на ціль. Прицільну сітку розташовують в одній із фокальних площин прицілу (об'єктивній або окулярній), і тому зображення цілі та прицільна сітка візуально перебувають в одній площині й видно оку однаково різко.

4. Окуляр - багатолінзова конструкція, призначена для розглядання збільшеного прямого зображення цілі та прицільної сітки. Щоб уникнути відблисків і засвічень лінзи окуляра, а також для точної фіксації ока в зоні повної видимості поля зору прицілу, на окуляр часто надягають гумовий наочник.

5. Механізм введення вертикальних і горизонтальних поправок - слугує для пристрілки зброї та зміщення центру прицільної сітки з точкою влучення кулі.

6. Підсвічування прицільної сітки - встановлюється в деяких прицілах, щоб прицільна сітка не зливалася з видимим зображенням у сутінках або на тлі рослинності.

7. Корпус прицілу - виготовляється з міцних легких сплавів і об'єднує всі вузли прицілу в єдину конструкцію, яка повинна забезпечувати високу стійкість систем і механізмів прицілу до впливу ударних навантажень, що виникають під час стрільби.

Відстань від прицілу до ока на гвинтівках зі значною віддачею становить близько 8 см, на гвинтівках з невеликою віддачею, наприклад кал. 5,6 мм бічного вогню може зменшуватися до 2-3 см.

Прицільні пристосування (прицільна сітка) оптичних прицілів спочатку складалася з двох тонких ниток, що перехрещуються під прямим кутом. Потім було випробувано одну горизонтальну лінію з "крапкою" (маленькою кулькою) в середині; потім - горизонтальну нитку і прицільну шпильку із загостреною вершиною; потім - одну шпильку; нарешті - потовщені нитки і шпильку. Найзручнішою прицільною сіткою для стрільби вдень і вночі вважають вертикальну шпильку із загостреною вершиною і горизонтальну товсту лінію, яка переходить у тонку і переривається біля центру. З розвитком прицілів нитки перестали вживати, натомість стали наносити їхнє зображення безпосередньо на скло оптичної системи.

Установку по вертикалі в оптичних прицілах (механізм введення поправок) винайшов іноземець Фейхтлендер, потім систему вдосконалили К. Лейсс, А. Прейс (фірма "Цейсс").

Сучасні рухомі перехрестя, керовані поворотом маховичка, мають налаштування від 100 до 1200 м і набагато більше у спеціальних оптичних прицілах для далекобійних великокаліберних снайперських гвинтівок.

Паралаксом заведено називати уявне зміщення видимого зображення щодо прицільної сітки. Цей візуальний ефект виникає під час зміщення положення ока стрільця щодо центру окуляра (оптичної осі прицілу).

Іншими словами, на появу цього ефекту впливають два параметри:

· Відстань, на якій знаходиться мішень від об'єктива прицілу.

· Відстань, на яку зміщене відносно оптичної осі око стрільця.

Тобто, у формуванні ефекту беруть участь як об'єкт по той бік прицілу, так і зорові органи користувача "по цей бік". Ну а відбувається це через те, що всередині прицілу зображення сфокусувалося не на тій самій площині, на якій розташована прицільна сітка, а дещо попереду або позаду неї.

У сучасних же прицілах, де сітка розташована в задній фокальній площині, під час зміщення ока стрільця з оптичної осі прицілу помітного зміщення прицільної сітки не відбувається. Але, як це не дивно, паралакс у них теж є і побачити його так само легко, от тільки проявляється він зовсім інакше - розмитістю прицільної сітки і неможливістю бачити одночасно і з однаковою чіткістю зображення цілі і прицільної сітки. Щоб бачити одночасно зображення цілі та прицільної сітки з однаково високою чіткістю, потрібно вносити поправку в налаштування оптичної системи прицілу для кожної конкретної дальності стрільби, змінюючи міжфокальну відстань об'єктива й окуляра.

Критерії вибору оптичних прицілів

При виборі оптичного прицілу відразу варто визначити коло його завдань. Наприклад, стріляти з використанням прицілу, що має збільшення понад 4х, рекомендується з упору і, бажано, по нерухомих цілях. Приціли з кратністю до 4х доцільно застосовувати для стрільби по рухомих мішенях. Варто враховувати також, що за сильної віддачі існує ризик отримати удар окуляром прицілу в око.

Під час купівлі оптичного прицілу варто подивитися через нього на віддалений об'єкт. Зображення має бути якісним, різким, з хорошою роздільною здатністю деталей у межах усього поля зору. Якщо приціл має змінну кратність, варто переконатися, що при зміні збільшення не відбувається зсуву прицільного перехрестя відносно цілі і зберігається різкість зображення цілі. Варто віддавати перевагу перевіреній продукції відомих фірм, оскільки оптичний приціл - складний багатокомпонентний оптичний прилад. Більшість його параметрів неможливо оцінити без спеціального обладнання, зокрема стійкість до ударних перевантажень під час пострілу. Обираючи оптичний приціл у магазині, варто особливу увагу приділити відсутності подряпин і бульбашок на лінзах, а також пилу.

Слід також звернути увагу на основні властивості, якими повинен володіти хороший оптичний приціл:

· Високий коефіцієнт світлопропускання.

· Висока різкість і контрастність картинки.

· Добра герметизація корпусу, що унеможливлює проникнення пилу і вологи.

· Заповнення порожнини прицілу і захист внутрішніх поверхонь лінз від запотівання.

· Висока стійкість систем і механізмів прицілу до навантажень під час стрільби.

· Висока точність і надійність установки лінз.