Об'єкт 477А1 "НОТА"

Переклав, адаптував та покращив @ddd_spetz

Історія проєкту з шифром "Нота" сягає своїм корінням у першу половину вісімдесятих років. У той час усі радянські танкобудівні підприємства займалися опрацюванням перспективної бойової машини нового покоління. Харківське конструкторське бюро машинобудування з 1984 року розробляло проєкт під назвою "Об'єкт 477". Спочатку він мав додаткове ім'я "Боксер", яке згодом замінили на "Молот". У міру розвитку проєкту до цифр у позначенні додалася літера "А".

Розвиток танка "477А" / "Молот" тривав до початку дев'яностих років. У недалекому майбутньому планувалося зібрати дослідну партію з кількох десятків бронемашин і провести державні випробування. Проте, важка обстановка в країні і подальший розпад СРСР не дозволив виконати всі наявні плани. Відсутність достатнього фінансування призвела до того, що всі нечисленні "Молоти" вирушили на зберігання. Фактично ця техніка залишилася без майбутнього. Утім, лише за кілька років військові відомства та оборонні підприємства незалежних держав змогли відновити співпрацю, завдяки чому розвиток харківських проєктів продовжився. Наявний "Об'єкт 477А" пропонувалося доопрацювати з використанням тих чи інших систем. У такому вигляді танк отримав позначення "477А1" та ім'я "Нота". Незважаючи на різке скорочення темпів, роботи були продовжені. Замовником у рамках нового проєкту виступало міністерство оборони Росії. Головним розробником було ХКБМ. Ще кілька підприємств залучили до робіт на правах постачальників окремих систем і комплектуючих. Слід зазначити, що така міжнародна кооперація в майбутньому стала однією з передумов до закриття проєкту.

Проєкт "Нота", будучи подальшим розвитком "Боксера"/"Молота", зберігав низку принципово нових для танкобудування ідей і рішень. Так, корпус пропонувалося будувати за традиційною схемою, але з розміщенням усього екіпажу під захистом бортів і даху. Лобова частина корпусу отримала модульне бронювання загальною товщиною близько 1 м. Борти захищалися комплексом із п'яти різних засобів. Передбачалося застосування динамічного й активного захисту.

Отримання найвищих технічних і бойових характеристик призвело до надмірного зростання маси. Для утримання цього параметра на прийнятному рівні частину сталевих деталей довелося замінити титановими - легкими, але дорогими. І навіть після цього "Нота" ледь вкладався у вимоги щодо маси. Безпосередньо за лобовою перепоною всередині корпусу містилися відділення управління (біля лівого борту) і один із паливних баків (праворуч). Центральний відсік корпусу віддавали під бойове відділення, що вміщало двох членів екіпажу і автоматику заряджання. Корму традиційно віддали під силові агрегати.

Перспективні танки сімейства "477" пропонувалося комплектувати двигунами потужністю 1500 к.с. На більшості дослідних зразків використовували дизельні мотори, тоді як деякі в порядку експерименту оснастили газотурбінними. Поруч із двигуном містилася трансмісія. Характерною рисою "Ноти" та її попередників було подовжене семикаткове шасі. На кожному борту було по сім опорних котків з індивідуальною підвіскою на торсіонах і гідравлічних амортизаторах. Наявність сьомої пари котків дала змогу компенсувати зростання розмірів корпусу.

Найважливішою особливістю танка "Об'єкт 477А1" було напіввинесене розміщення гармати. Замість традиційної башні на корпусу містився купол зменшених розмірів з великим центральним агрегатом, усередині якого знаходилися гармата і автоматичні засоби заряджання. При цьому не йшлося про пряме запозичення всіх агрегатів у базового "Об'єкта 477А". Зміна вимог до озброєння призвела до переробки систем бойового відділення.

Замовник вирішив зберегти гармату 2А73 калібру 152 мм. Для зберігання і подачі боєприпасів використовувалися три барабанні магазини. У центрі бойового відділення знаходився витратний барабан на 10 пострілів. Біля бортів розташували ще два, на 12 снарядів кожен. Також були засоби для перевантаження боєприпасів із поповнювальних барабанів у витратний. Конструкція механізму заряджання мала певні недоліки, але вирізнялася простотою, а також давала змогу зробити перший постріл лише за 4 с.

У проєкті "Нота" пропонувався унікальний комплекс управління озброєнням, що включав безліч різних приладів. Повні аналоги такої системи з'явилися тільки в останні роки. Комплекс містив оптичні і теплові приціли, розвинений бортовий обчислювач, систему супутникової навігації, засоби розпізнавання цілі. Розроблявся також новий механізм супроводу цілі, вивчалася можливість доповнення оптичних приладів радіолокаційною станцією.

Керувати бойовою машиною мав екіпаж із трьох осіб. У передній частині корпусу розташовувався механік-водій. У бойовому відділенні, поруч з механізмом заряджання, перебували навідник і командир. Усі члени екіпажу мали власні люки оснащені оглядовими приладами.

Усі танки сімейства "477" вирізнялися великими габаритами, і "Об'єкт 477А1" не мав стати винятком. Довжина машини з гарматою вперед перевищувала 10,5 м, висота - близько 2,5 м. Ширина обмежувалася вимогами залізничного транспорту. Для порівняння, основні танки попереднього покоління мали довжину менше ніж 9,5 м при висоті до 2,3 м. Маса бронемашини наблизилася до максимально допустимих 50 т.

Згідно з різними джерелами, в рамках проєкту "Нота" було зібрано близько десятка макетних зразків, що відрізнялися комплектацією і різними особливостями конструкції. Більша частина цих танків залишалася в Харкові, тоді як кілька було передано Росії для вивчення на власних полігонах.

Роботи по танку "Об'єкт 477А1" тривали до початку двохтисячних років. Потім Росія вирішила відмовитися від цього проєкту і припинила фінансування робіт. Ймовірно, таке рішення було пов'язане з бажанням зосередити всі зусилля на розробках власних підприємств, таких як "Об'єкт 195" або "Об'єкт 640". Відмова російської сторони фактично поставила крапку в історії перспективного проєкту.

Протягом довгих років, щонайменше, деякі макетні зразки "477А1" простоювали без діла на українських і російських майданчиках. Попри секретність проєкту, кілька разів у вільному доступі з'являлися зображення цих машин. Утім, тепер така секретність не мала особливого сенсу, хоча машини все ж слід було охороняти від промислового шпигунства.

В Україні знову згадали про проект, який колись вважався перспективним і багатообіцяючим. При цьому відразу було запропоновано не просто запустити "Ноту" в серію, а попередньо модернізувати її. Насамперед пропонувалося замінити 152-мм гармату зарубіжною гарматою калібром 140 мм, а електроніку оновити із застосуванням сучасних приладів.

Наскільки відомо, до моменту припинення робіт "Об'єкт 477А1" все ще не був готовий до проходження повноцінних випробувань, не кажучи вже про службу у військах. Таким чином, на його завершення потрібен певний час, а також відповідне фінансування. Проєкт перспективного танка "Об'єкт 477" / "Молот" став важливою сторінкою в історії радянського танкобудування. Його подальший розвиток під назвою "Об'єкт 477А1" / "Нота" залишився в історії як дуже цікавий приклад нової техніки.