.png)
Адаптував, переклав, та покращив @ddd_spetz
З урахуванням різноманіття і специфіки завдань, які виконують американські сили спеціальних операцій, у розпорядженні Командування спеціальних операцій ВПС (AFSOC) є широкий спекотр зразків різної авіаційної техніки, серед якої трапляються вельми незвичайні зразки. Найбільший інтерес у цьому відношенні представляє 6-та ескадрилья спеціальних операцій 492-го авіаційного крила ССО ВПС США, розгорнута на авіабазі Герлберт-Філд у Флориді. Це підрозділ, відомий також як "ескадрилья нестандартних літаків", яка забезпечує дії спецназу в країнах Латинської Америкі, Африці та Азії, у якої є на озброєнні літаки і вертольоти російського/радянського виробництва. Причому над територією інших держав літаки і вертольоти 6-ї ескадрильї найчастіше діють без розпізнавальних знаків і бортових номерів. У 2007 році у складі 6-ї ескадрильї експлуатувалися: літаки С-47Т, С-130Е, CASA-212, Ан-26, вертольоти: UH-1H/N, Мі-8/17. Крім підтримки американського спецназу, пілоти "ескадрильї нестандартних літаків" здійснювали спеціальну підготовку льотно-технічного складу і бійців спеціальних підрозділів дружніх держав. До формування 370-ї повітряно-експедиційної консультативної повітряно-експедиційної ескадрильї у 2007 року цей підрозділ був єдиним у ВПС США, який займався підготовкою льотних і технічних кадрів ВПС Іраку.
На озброєнні 427-ї ескадрильї спеціального призначення, що базується на авіабазі Поуп-Фільд у штаті Північна Кароліна, є дводвигунові турбогвинтовий літаки С-144А.
Таке позначення у ВПС США отримав іспанський CN-235-100M. Турбогвинтовий військово-транспортний літак розробила іспанська фірма CASA за участю індонезійської компанії Industri Pesawat Terbang Nusantara, виготовляв його Airbus Military.
За своїми характеристиками CN-235 є типовим легким військово-транспортним літаком розробки 1980-х років. За максимальної маси 16 500 кг, він може взяти на борт 6000 кг вантажу або 46 десантників. Два двигуна General Electric CT7-9C потужністю 1750 к.с. кожен забезпечують крейсерську швидкість польоту 450 км/год. Дальність польоту з навантаженням - 1500 км.
Згідно з інформацією, опублікованою у відкритих джерелах, у ССО ВПС США є два літаки С-144А. Всього ж американське військове відомство придбало тринадцять літаків, ще 15 машин патрульної модифікації EADS CASA HC-144 Ocean Sentry закупила берегова охорона. У 2015 році вартість нового CN-235 становила $16 млн. На даний момент побудовано близько 300 легких транспортників. Хоча парк літаків CN-235 за американськими мірками не великий, станом на вересень 2017 року вони провели в повітрі понад 100 000 годин.
Літаки С-144А 427-ї ескадрильї використовуються для доставки особового складу, спеціальних вантажів і спорядження там, де вантажопідйомність транспортних чотиридвигунових "Геркулесів" виявляється надлишковою, або коли американське керівництво з якихось причин не бажає явно демонструвати присутність своїх військових. Як відомо, авіаційна техніка сил спеціальних операцій часто не несе розпізнавальних знаків.
Турбогвинтовий військово-транспортний літак C-27J Spartan
У вересні 2008 року ВПС США прийняли перший військово-транспортний літак Alenia C-27J Spartan. Ця машина спільно розроблена компанією Alenia Aeronautica (пізніше Leonardo-Finmeccanica) і Lockheed Martin на базі літака G.222. На С-27J Spartan встановлено обладнання кабіни і двигуни, які використовуються на сучасному варіанті C-130J Super Hercules, що дало змогу збільшити на 35% дальність польоту і на 15% крейсерську швидкість порівняно з G.222. Через високий ступінь уніфікації обладнання та систем С 27J Spartan з C 130J Super Hercules отримав також назву Half Hercules (наполовину Геркулес).
Літак з максимальною злітною вагою 30 500 кг здатний транспортувати навантаження масою до 11500 кг. У вантажний відсік може вміститися до 46 повністю екіпірованих десантників, або 36 поранених на ношах з 6 супроводжуючими. Два двигуна Rolls-Royce AE2100-D2A потужністю по 4640 к.с. кожен обертають два шестилопасних гвинта Dowty діаметром 4,15 м, і здатні забезпечити максимальну швидкість у горизонтальному польоті до 602 км/год. Крейсерська швидкість - 583 км/год. Мінімальна еволютивна швидкість - 194 км/год. Дальність польоту з навантаженням 6 000 кг - 4 130 км.
У ВПС США С-27J мав замінити легкі транспортно-пасажирські літаки C-23 Sherpa, C-12 Huron, C-26 Metroliner і частково ранні модифікації С-130 Hercules. Спочатку американське військове відомство планувало закупити 78 "Спартанців" на суму $2,04 млрд для транспортних ескадрилій, у яких відбувалося списання С-130Е, що виробили свій ресурс. Приблизно така ж кількість С-27J була потрібна Командуванню спеціальних операцій ВПС США і Повітряній національній гвардії.
У липні 2008 року у ВПС США було чотири С-27J, які використовувалися для навчання екіпажів. Бойове розгортання "Спартанців" відбулося в серпні 2010 року, коли екіпажі 164-ї повітряно-десантної ескадрильї Повітряної національної гвардії зі складу 179-го транспортного авіакрила доставили перші вантажі на афганську авіабазу Кандагар.
Загалом С-27J зі складу 179-го і 175-го транспортних авіакрил, здійснивши понад 3200 польотів, перевезли на афганські аеродроми понад 25 000 пасажирів і приблизно 1450 т. вантажу. Командування американськими силами в Афганістані високо оцінювало транспортні можливості літаків С-27J і відзначало їхню здатність вдало працювати на слабо підготовлених ґрунтових аеродромах. Це давало змогу знизити витрати на перекидання особового складу і доставку вантажів військового призначення, а також раціональніше витрачати ресурс важких військово-транспортних вертольотів.
Проте вже в січні 2012 року керівництво ВПС США оголосило про намір зняти з озброєння всі наявні на той момент 38 літаків С-27J Spartan. Офіційною причиною такого рішення названо більш високу вартість життєвого циклу порівняно з новітнім чотиридвигунним військово-транспортним C-130J Super Hercules. Було заявлено, що за терміну служби 25 років на утримання C-27J нібито необхідно витратити $308 млн, а на C-130J - $213 млн.
Списані "Спартанці" вирішили продати за кордон і переобладнати в патрульні літаки берегової охорони HC-27J. Сім C-27J було передано Командуванню спеціальних операцій ВПС США. За непідтвердженою інформацією всі наявні в ССО ВПС США C-27J приписані до 427-ї ескадрильї спеціального призначення на авіабазі Поуп-Фільд у штаті Північна Кароліна.
До того як американські військово-повітряні сили вирішили відмовитися від C-27J, сили спеціальних операцій мали намір створити на його базі "ганшип" AC-27J Stinger II. Ударну модифікацію передбачалося оснастити 30 або 40-мм автоматичною гарматою в дверному отворі, ПТКР AGM-114 Hellfire, високоточними боєприпасами AGM-176 Griffin і GBU-44/B Viper Strike, а також вседобовою оптоелектронною прицільно-пошуковою системою.
Наразі американська компанія АТК просуває концепцію універсального "ганшипа" МС-27J зі швидковстановлюваним озброєнням. Основою озброєння має стати 30-мм автоматична гармата GAU-23. Гармата з системою постачання розміщеною на стандартному вантажному піддоні 463L і монтується у вантажній кабіні для стрільби через вантажні двері з лівого борту. Монтаж артилерійської установки повинен займати не більше чотирьох годин. У передній частині вантажного відсіку встановлено стабілізовану платформу L-3 Wescam MX-15Di з оптикоелектронною та інфрачервоною апаратурою, систему передавання даних Link-16 і вдосконалену апаратуру зв'язку Selex ES з можливістю шифрування переданої інформації.
Особлива увага приділяється захисту літака від ПЗРК. Для цього призначена лазерна апаратура AN / AAQ-24 Nemesis. Автоматична лазерна станція постановки перешкод створює кодоване багатоспектральне завадове випромінювання в широкому оптичному діапазоні. Воно призводить до засвічення ГСН ракети і формування помилкового сигналу, що відхиляє ракети, що веде до зриву наведення ракети на обрану ціль. У перспективі МС-27J має отримати багаторежимну РЛС типу SAR/ISAR (із синтетичною апертурою/з інверсною синтезованою апертурою), селекцію наземних рухомих цілей і систему аерофотозйомки, систему радіоперехоплення і радіотехнічної розвідки, засоби супутникового зв'язку. Літак вогневої підтримки також планується озброїти керованими високоточними авіаційними боєприпасами. Все озброєння і нове обладнання планується зробити швидкознімними для конвертації MC-27J у транспортний літак.
Кінець першої частини...
Comments