Маневрування Частина 1

Практично постійною дією і однією з головних особливостей партизанської тактики є постійне і, за можливості, приховане маневрування. Партизани повинні переміщатися "подібно до плинної води і швидкого вітру" (Мао Цзедун). Для партизанського загону маневрування і щодобова зміна стоянок є найкращим засобом забезпечити свою безпеку. Зупинка, в широкому сенсі цього слова, тягне за собою небезпеку оточення і загибелі партизанського загону.

За словами Мао Цзедуна, "наша стратегія - бути одному проти десяти, наша тактика - бути удесятьох проти одного". Це означає, що досягти стратегічної переваги в силах і засобах для партизанів практично неможливо, однак, уміло маневруючи, можна досягти тактичної переваги над противником у потрібний час і в потрібному місці.

Щоб досягти такої переваги, партизани мають уміти швидко і потайки зосереджувати дрібні групи в одному районі та об'єднувати їх у роти і батальйони чисельністю до 200-300 і більше осіб. Великі загони в змозі широко застосовувати важке озброєння (аж до артилерії і танків) і на рівних воювати з армійськими підрозділами. Після операції батальйони повинні знову розсипатися на дрібні групи, розосереджуватися і "зникати". Хороші зв'язки з місцевим населенням дають змогу "розчинятися" в населених пунктах, у тому числі контрольованих противником.

"Розсипний відступ" було відпрацьовано ще Денисом Давидовим (генерал-лейтенант та партизан за часів російської імперії. - прим. ред.) Такий відступ може здійснюватися як "трійками" і "п'ятірками", так і, в разі відступу великого партизанського підрозділу, групами по 10-30 осіб. "Розсипний відступ" може бути також і тільки початком операції, його здійснюють із метою заманювання противника в заздалегідь підготовлені засідки, на непрохідні ділянки, на мінні поля, поділу сил противника і відриву від тилів, розгрому тилів і підрозділів частинами, коли їхній опір ослаблено.

Перехід у нові райони дрібними групами зі збором у заздалегідь обумовлених пунктах, як прийом для маскування пересування, часто практикувався і в Махна, і в Антонова (один з керівників селянського повстання в Тамбовській губернії - прим. ред.) У кожному партизанському об'єднанні є "ядро". Це відбірна група, яка є головною бойовою і життєвою силою загону. Тут і ватажок загону. Це ядро визначає всю роботу партизанського загону, це головний орієнтир при всіх положеннях. У цьому ядрі поєднуються поняття і резерву, і ударної групи. По суті, це є наслідок необхідності керівного підґрунтя й об'єднання дій, засобу спрямовувати загальний хід роботи, прагнення до форм організованої сили.

Таким чином, маневрування - це не просте пересування загону, це прихований перехід з одного положення в інше, перенесення точки застосування сили. Для здійснення бойових операцій, передислокації партизанської групи в інший район, переслідування противника партизани здійснюють марші.

Підготовка маршу

Командир повинен визначити маршрут руху за картою (схемою) або скористатися провідниками, котрі добре знають місцевість на цьому шляху. Дуже важливо використовувати не тільки основні дороги, а й стежки. Обираючи маршрут, керівник зобов'язаний визначити найбільш вигідні та приховані шляхи руху, час, необхідний для переходу, які б максимально гарантували безпечне проведення походу. Іноді керівник під час вибору маршруту пересування може порадитися з членами групи, вислухати їхні думки та пропозиції. Під час ухвалення рішення на марш не слід доводити до особового складу детальні розпорядження на його підготовку і проведення. За необхідності підготовча робота (перекидання запасів, рекогностування місцевості) повинна бути замаскована іншими заходами і поширенням неправдивих чуток. Перед тим як остаточно спланувати маршрут, командир посилає розвідку в райони руху, щоб з'ясувати дислокацію і склад підрозділів противника, їхнє озброєння, забезпечення, морально-психологічний стан.

Під час здійснення маршу необхідно уникати руху:

• основними дорогами і великими населеними пунктами, якими здійснюється інтенсивний рух військ противника і цивільного населення;

• населених пунктів, у яких стоять гарнізони противника або які розташовані поблизу від районних центрів і місць зосередження ворожих військових угруповань;

• лісових галявин, передлісся, великих лісових доріг;

• часто використовуваних мостів і бродів.

• під час руху незнайомою місцевістю, особливо під час нічних пересувань колонними шляхами місцевістю, де немає (або мало) помітних орієнтирів, необхідно використовувати провідника; ніхто зі сторонніх не повинен знати районів початку і завершення маршу;

• необхідно приховувати чисельність загону (підрозділу);

• на марші рухатися у складі загону (підрозділу);

• доводити до всього особового складу порядок дій на випадок раптового нападу противника.

Якщо здійснюють марш одночасно кілька груп, між ними має бути встановлений зв'язок, у разі потреби (під час зустрічі з супротивником) вони повинні допомагати одна одній.

Марш необхідно проводити прискореним темпом. Особливо швидким має бути рух з метою відірватися від переважаючих сил противника і без втрат вийти в пункт (район), що забезпечує безпеку групи. Для збільшення своєї рухливості загін може розраховувати тільки на транспорт, здобутий на місці або захоплений у противника. При цьому колісний транспорт, що прив'язує загін до доріг, може виявитися для загону більше тягарем, ніж допомогою.

Рухливість загону здебільшого залежить від того, наскільки швидко він може здійснювати марш, особливо вночі, хоча, для того щоб забезпечити безперервність впливу на об'єкти, загону часто доведеться виступати (а, отже, і здійснювати марш) вдень. Марш вдень відбувається кидком від одного укриття до іншого з відпочинком тільки в недоступних для танків і не видимих для авіації місцях. Для руху обираються переважно сільські дороги або колонні шляхи. Під час маршу вдень обирається шлях із природними укриттями (ліс, яри). Щоб не бути виявленим противником, треба, якщо потрібно, рухатися круговим шляхом.

Прихованість пересування досягається вибором відповідних доріг і швидкістю руху, часом доби (переважно вночі) і тривалістю руху, запобіжними заходами і маскуванням. Дисципліна маршу має бути особливо висока вночі, коли категорично забороняється курити, розмовляти, шуміти.

Велика увага має бути приділена налаштуванню спорядження (щоб воно не створювало шуму під час руху); інакше загін може бути виявлений. У разі виявлення загону на віддаленій відстані, противник вважатиме, що діють два різні загони, буде змушений розділити сили або витрачати ресурси на залучення додаткових військ.

Приховане маневрування дає змогу обдурити супротивника в повній відповідності до афоризму Сунь-дзи: "Коли мета близько, показуй (супротивникові), наче вона далеко; коли ж справді далеко, створюй враження, що вона близько". Якщо партизани будуть безперервно перебувати в русі, то удари авіації та артилерії наноситимуться по порожньому місцю, а війська супротивника безцільно витрачатимуть пальне, боєприпаси, продовольство і ресурс машин.

Наявність важкого озброєння не повинна обмежувати маневру партизан. Усе, що неможливо нести з собою, слід ховати або знищувати.

Якщо ж через ті чи інші причини (наприклад, несприятлива місцевість, наявність великої кількості поранених і хворих) можливості для маневрування обмежені, необхідно використовувати мережу добре замаскованих природних і штучних укриттів.