Макети та несправжні споруди

Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz

Макети і несправжні споруди застосовують для імітації військових об'єктів у тих місцях, де їх насправді немає. Макетами можна імітувати матеріальну частину, бойову, транспортну і спеціальну техніку, озброєння, пороми, мости, людей. Хибними спорудами можна імітувати інженерні споруди: ходи сполучення, спостережні пункти, укриття, дротяні загородження, мінні поля, протитанкові рови, дороги, залізничні колії та мости, лінії зв'язку, будівлі. Під час імітації військ і різних об'єктів макети і несправжні споруди найчастіше застосовують у нерозривному зв'язку один з одним. Вони, як правило, доповнюють один одного, створюючи природне поєднання окремих елементів на місцевості, яке характеризує тут наявність імітованого об'єкта. Так, під час імітації військ мають бути показані не тільки матеріальна частина, а й окопи, траншеї, укриття. До танків, артилерійських гармат, самохідно-артилерійських установок, ракетних установок, бронетранспортерів, автомашин, які противник повинен бачити розміщеними в укриттях, необхідно імітувати відповідні сліди руху, дими, сліди людей тощо. Так, під час імітації складу необхідно в правильному поєднанні показати макети матеріальної частини і несправжні споруди, характерні для складу, місця стоянок автотранспорту, що прибуває, макети автомобілів і дороги. Макети і несправжні споруди повинні правдоподібно відтворювати зовнішній вигляд імітованих предметів. Тому такі демаскуючі ознаки, як форма, основні розміри та колір макетів і несправжніх споруд відповідають дійсним. Під час виготовлення макетів і несправжніх споруд прагнуть до відтворення тих деталей, які, з одного боку, підкреслюють специфіку імітованого об'єкта, а з іншого боку, можуть бути виявлені тим видом розвідки, на яку їх розраховано. Крім того, імітація військової техніки охоплює не тільки влаштування макетів, а й показ експлуатації цих "об'єктів". Адже будь-яка бойова і транспортна техніка не може весь час перебувати в нерухомому положенні на одному і тому ж місці.

Нерухомі макети можуть бути безкаркасними та каркасними. Безкаркасні нерухомі макети виготовляють із землі або снігу. Для зменшення обсягу робіт такі макети показують розташованими в окопах або в укриттях, що водночас посилює ефект імітації, адже таке розташування найчастіше зустрічається та є безумовно правдоподібнішим. У цих випадках макет, помилковий окоп або укриття влаштовують одночасно.

Ствол нерухомого макета танка або самохідно-артилерійської установки імітують прикріпленням до башні колоди. Для скорочення часу на влаштування безкаркасних нерухомих макетів матеріальної частини такі елементи, як башні макетів танків, верхні частини корпусу САУ нерідко готують завчасно, роблячи їх збірно-розбірними, і встановлюють на земляний або сніговий корпус макета. Такі збірно-розбірні макети башні зручні також тим, що їх можна періодично повертати на нерухомому корпусі макета танка, що підвищує ефект імітації. У деяких випадках безкаркасні нерухомі макети матеріальної частини можуть бути зроблені і поза окопами або укриттями. Найлегше такі макети робити взимку зі снігу, у спеціально виготовленій дерев'яній або фанерній опалубці. Каркасні нерухомі макети матеріальної частини зазвичай складаються з каркаса, виготовленого на місці розташування макета, і обшивки, що імітує поверхню об'єкта. При влаштуванні каркасів застосовують жердини, металеві трубки, дріт і оболонки (прогумована тканина, руберойд, брезент, дошки, фанера, маскувальні комплекти).

Рухомі макети матеріальної частини найчастіше складаються з каркаса й обшивки і підрозділяються на переносні, буксирувані та самохідні. Переносні макети роблять зазвичай із легких каркасів, обшитих тонкою щільною або сітчастою тканиною. При цьому для влаштування переносних макетів, розрахованих на повітряну розвідку, з метою полегшення маси і зменшення витрат сил і засобів, можна відтворювати тільки верхню, видиму з повітря частину імітованого об'єкта. При розташуванні такого макета в чагарнику необхідний ефект досягається і під час наземної розвідки противника.

Одні із перших так звані “Несправжні війська” з макетами почала застосовувати армія США в роки Другої світової війни. Командування США навіть провело низьку операцій із передання дезінформації командуванню противника, для цього було створено фіктивні з'єднання військ. Командирами таких з'єднань, інколи, призначали відомих воєначальників (наприклад, генерал Паттон), до цих підрозділів було додано штаби управління і частини забезпечення.

На початку осені 1942 року на Близький Схід "вирушило" угруповання американських військ для дезінформації противника. У 1943 році проводилася велика операція з метою створення у німецького командування відчуття, що на території Британії військ більше, ніж це було фактично.

Велику популярність здобули операції "Fortitude South" і "Fortitude South II". Основною метою цих операцій було створення враження про загрозу висадки десанту США та їхніх союзників у районі протоки Па-де-Кале, тоді як напрямок головного удару було спрямовано на Нормандію. Для дезінформації противника було сформовано 1-шу американську групу армій (FUSAG - First US Army Group).

У фіктивній висадці десанту мали взяти участь 55-та британська, 17-та і 59-та американські піхотні дивізії, 2-а британська, 9-та і 21-ша американські повітряно-десантні дивізії. Причому реально існувала тільки 55-та піхотна дивізія.

У 1945 році було проведено ще дві подібні "висадки" на острів Окінава і на східне узбережжя Китаю.

Під час бойових дій у районі Перської затоки армія Іраку дуже широко застосовувала легкі надувні макети техніки (танки, БТР, РЛС, ракетні установки, вантажні автомобілі) з легких синтетичних матеріалів. Загалом було задіяно кілька десятків тисяч таких макетів фабричного виробництва. Саме по них було здійснено основну частину ракетно-бомбових ударів авіації США, Великої Британії, Франції. Надувні макети зазвичай забезпечені металевою ниткою, тому їх добре засікають бортові РЛС літаків і вертольотів. Буксирувані макети матеріальної частини призначаються як для показу пересування бойової і транспортної техніки з місця на місце в районі розташування хибного об'єкта, так і для імітації її на марші за допомогою буксирування за танком, автомобілем, бронетранспортером. Залежно від потужності тягача і якості дорожнього покриття на прямих ділянках дороги, можна буксирувати до п'яти макетів, причеплених один за одним. Каркаси макетів повинні мати достатню міцність, тому велика увага приділяється несучому елементу каркаса, нижній рамі і скріпленій з нею осі, на яку посаджені колеса. Для буксирування по укоченому снігу замість коліс ставлять полози. З метою спрощення конструкції макетів, полози іноді застосовують і на рівній дорозі, позбавленій снігу. Для зменшення маси та обсягу робіт з виготовлення буксируваних макетів допускається значне спрощення їхньої конструкції. Такий спрощений макет являє собою жорстку раму, де кріпляться найбільш характерні для даної машини елементи, які можуть бути виявлені з повітря. Самохідні макети влаштовують, головним чином, для імітації пересування танків, САУ, БМП, бронетранспортерів в тилу своїх військ, вони розраховані тільки на повітряну розвідку противника. Такі макети монтуються зазвичай на вантажних автомобілях і мотоциклах, пересування яких створює враження рухомої бойової техніки. У макетах матеріальної частини нерідко встановлюють кутові відбивачі з розрахунку - один відбивач на один макет, що дає змогу відбивати радіохвилі, як і від дійсної матеріальної частини.

Хибні споруди мають бути простими за влаштуванням і виготовлятися з максимальним використанням підручних і місцевих матеріалів. Помилкові споруди, також як і макети, застосовують під час імітації та приховування різних об'єктів.

Несправжні споруди розраховані, головним чином, на повітряну розвідку противника. За своєю конструкцією вони можуть бути безкаркасними і каркасними. У всіх випадках розташування несправжніх будівель на місцевості має бути правдоподібним, таким, що відповідає вимогам імітації.

Досвід бойових дій у районі Перської затоки, в Чечні та в Афганістані показав, що розпізнавати макети і помилкові споруди засобами повітряної розвідки дуже складно. Найефективніше використання з цією метою розвідувальних груп, які закидають на територію противника.