.png)
ЗСУ-37 - зенітна самохідна установка радянського виробництва.
ТТХ ЗСУ-37
Довжина: 5.2 м
Ширина: 2.7 м
Висота: 2.1 м
Маса: 11.5 т
Екіпаж: 6 осіб
Двигун: 2хГАЗ-203
Потужність: 2х70 к.с.
Максимальна швидкість: 42 км/год
Запас ходу: 210 км
Озброєння: 37-мм зенітна гармата 61-К
Історія та конструкція
Під час Другої світової війни радянські війська нерідко зазнавали важких втрат на маршах та в наступі від авіації противника. Їх винищувачі часто не встигали забезпечити захист наземних частин, а буксирувальні зенітні гармати мали малу рухливість і прохідність та до того ж вимагали часу на переведення з похідного положення в бойове. У листопаді 1943 року, було видано завдання спроєктувати і створити на базі легкого танка зенітну самохідну установку, для ефективного придушення дій авіації противника. І згодом, у 1944 році радянські конструктори розробили та представили першу зенітну самохідну установку під назвою ЗСУ-37. Серійне виробництво даних зенітних самохідних установок тривало з 1944 по 1948 роки і за весь час було виготовлено близько 75 одиниць. Хоча в 1945 році заводи випустили 70 таких машин, але у бойових діях вони участі не брали.
ЗСУ-37 була обладнана шасі від легкого танка Т-70М. Її броня лобової частини корпусу становило 35 мм. В якості силової установки вона була оснащена двома двигунами ГАЗ-203 потужністю по 70 кінських сил кожний, а максимальна швидкість руху складала 42 км/год. Запас ходу машини складав всього 210 км.
В задній частині корпусу установки ЗСУ-37 була встановлена відкрита башта кругового обертання в якій було закріплено одну 37-мм зенітну гармату 61-К зразка 1939 року. Скорострільність гармати досягала 60 пострілів на хвилину, а дальність стрільби по вертикалі становила 6500 м. До боєкомплекту входили осколкові та бронебійні снаряди вагою, відповідно, 0,732 і 0,785 кг. Загалом у доволі місткій башті розміщувалося 320 пострілів, з яких 130 - в обоймах по 5 снарядів. Екіпаж ЗСУ-37 складався з шести осіб, командира, механіка-водія, далекоміра-навідника за азимутом, далекоміра-навідника за кутом піднесення, заряджаючого та стрільця-радиста. Додатково ЗСУ-37 мала танковий переговорний пристрій і радіостанцію, а її система управління вогнем включала приціл зі стереоскопічним далекоміром.
Comments