Захист від снайперського вогню

1. Тактика дій снайперів. Снайпер - не стільки влучний стрілець, а скільки солдат, що використовує певну тактику дій. Мета снайперської тактики – змусити противника відмовитися від дій і примусити його “не висуватися”. Снайпер знищує вогнем окремих солдатів противника з позицій, місцезнаходження яких противник визначити не може. Сила снайпера не стільки в кількості убитих (звичайний кулемет або гранатомет може знищити набагато більше особового складу), скільки в психологічному тиску на противника. Не знаючи, куди стріляти у відповідь, противник не може скористатися основним способом ліквідації небезпеки в бою – у відповідь вогнем знищити або придушити джерело небезпеки.

Зазвичай снайпер вражає важливі цілі, особливо командирів. Снайпери “вираховують” їх по командній поведінці – за специфічною жестикуляцією, не участі в роботі, по тому, що інші солдати віддають їм честь, наявності командирського зброї, бінокля, по зв’язківцю, який знаходиться поруч та інше. Щоб уникнути “снайперської” небезпеки, перше, що спадає на думку солдатам під снайперським вогнем, – сховатися, тобто не діяти. А як відомо, своя бездіяльність – це подарунок противнику, чого снайпер і домагається. Для успішних дій снайперу потрібно: знайти, зайняти і перебувати якийсь час на позиції, яка не виявляється противником; вистежити і виявити ціль; зробити постріл, нейтралізувавши його демаскуючі ознаки, або звівши нанівець результати виявлення противником місця здійснення пострілу; залишити позицію цілим і неушкодженим. Головне в діях снайпера – скритність. Снайпер повинен добре маскуватися. Маскування снайпера здійснюється на тих же принципах, що і звичайне особисте маскування піхотинця. Тільки снайпер може використовувати більш досконалі маскувальні костюми, оскільки він рухається мало і повільно, а значну частину часу взагалі повинен залишатися на одному місці. Кошлаті костюми, які можуть мати маскувальні сітки або маски для закриття обличчя, снайпер може використовуватися практично завжди. Снайпер на головний убір може нашити шматки маскувальної сітки, які прикривають спереду обличчя і груди і можуть доходити до пояса, а ззаду – потилицю і плечі. Снайпер накидає сітку на приціл і таким чином маскує не тільки себе, але і зброю , а також прилади спостереження (біноклі, перис 3 пересувного маскувального засобу він може використовувати звичайну парасольку, пофарбовану під колір місцевості. Іноді властивість оптичних приладів давати відблиски використовується снайпером в наступальних цілях. На відблиски “ловляться” снайпери противника. Наприклад, для імітації відблисків використовують шматки битого скла, інші блискучі предмети, щоб отримати сонячний відблиск або лампочку, з’єднану з затвором снайперської гвинтівки, що імітує спалах пострілу в точці, де снайпера немає. Під час влаштування омани слід пам’ятати, що сонячні відблиски від розкладеного скла нерухомі, в той час як стереотруба і бінокль час від часу рухаються. Значить, і світло від них (відблиск) буде то спалахувати, то згасати. Друге для снайпера – вибір позиції. Позиції для снайпера можна умовно розділити на: позиції для спостереження; позиції для ведення вогню; позиції для відпочинку. В бойовій обстановці одна позиція може виконувати всі три функції відразу. Головна вимога до всіх трьох типів позицій – можливість прихованого підходу до них, а що ще більш важливо, відходу з них. Під час ведення вогню по позиції снайпера рекомендують також прострілювати можливі шляхи його відходу. Тому снайпер не стрілятиме з позицій, звідки він не може безпечно відійти. Всі зазначені типи позицій повинні забезпечувати хороший огляд, зручний сектор обстрілу, приховане перебування та за можливості захист від вогню противника. Цінними є позиції, перед якими знаходиться негустий чагарник, низькорослі дерева. Вони як гардина: снайпер добре бачить противника в просвіти між гілками, а противник снайпера не бачить. Дим від пострілу розсіюється непомітно за кущами і деревами (у тому числі, штучно посадженими в 3-4 метрах від займаної позиції). Крім того, коли куля пролітає через таку перешкоду, створюється ефект, що постріл стався в стороні від стрільця. Схожий ефект дає стрільба з глибини купи будівельних уламків і плит від будівель під час боїв у місті, а також стрільба через закопану в бруствер трубу. Хоча поле огляду звужене, зате звук пострілу приглушений, диму не видно і здається, що стріляли з далекої відстані. Позиції на даху або у вікнах будинків добре знищуються, якщо використовувати тактику одночасної стрільби по позиції снайпера і по приміщеннях поруч з нею. Наприклад, по снайперам, які стріляли з вікна, гранатометами вогонь ведуть і в це вікно і в сусідні вікна. Вискочивши з кімнати снайпер потрапляє під розриви гранат, що потрапили в сусідні вікна. Крім того, позиція нагорі, на даху, на останньому поверсі є психологічно небезпечною, оскільки провокує снайпера переглянути мертву зону перед своєю позицією, а отже, виглядати з-за укриття і розкривати тим самим своє місцезнаходження. Позицію на верхніх поверхах будинків снайпер займає, якщо його прикриває велика група підтримки – до 15-20 чоловік, яка може забезпечити безпеку його позиції. 4 Хороших місць для снайперських позицій і хороших підходів до них може бути мало, їх взагалі може не бути. Коли не виходить знайти зручну позицію, з якою можна і зробити постріл, і перебувати на ній більш-менш тривалий час, то вибирають так звані позиції підскоку. Вибравши ціль, снайпер висувається на неї для здійснення пострілу, а зробивши його, швидко позицію підскоку залишає. Третє, снайпер рідко діє один.

Снайпер може мати:

1) помічника – іншого снайпера (нерідко вони працюю в парі – один спостерігає і коригує стрільбу, інший стріляє, ролі за необхідністю змінюються), снайпери можуть займати як одну, так і рознесені на деяку відстань (кілька сот метрів) позиції;

2) помічника (ів) – приманки жертв для снайпера. Його завдання різними хитрощами виманити солдатів противника під кулі снайпера. Наприклад, він може як би навмисно виявити себе, щоб підштовхнути противника зайняти таку позицію для стрільби по ньому, яка б ідеально прострілювалася снайпером. Приманкою може бути і інший снайпер в парі.

3) групу прикриття, до якої можуть входити автоматник, гранатометник, кулеметник. Її завдання двояке – своїм вогнем або організацією вибухів вона приховує одиночні постріли снайпера, відволікаючи тим самим противника, а при виявленні снайперської позиції вона прикриває снайпера. Якщо постріл відбувся одночасно з вибухом або чергою кулемета, значить снайпер діє з групою прикриття. Помічник-приманка і група прикриття повинні займати позицію осторонь від снайпера, так, щоб його не демаскувати його. Але не завжди це правило дотримується. Тому після пострілу, що стався одночасно з вибухом або чергою кулемета, шукати снайпера потрібно неподалік від місця, де стріляв кулемет або щось вибухнуло. Тактика взаємодії снайпера і групи прикриття може бути зворотною. Снайпер з великої відстані викликає у відповідь вогонь на себе. Нерідко цей вогонь ведеться навмання, так як снайпера не видно. Група підтримки в цей час з короткої дистанції (до 30 метрів) засікає місця розташування вогневих точок противника. Після припинення вогню противником нападники роблять кілька влучних пострілів по виявленим вогневих точках і відходять. Група прикриття сама може бути розбита на підгрупи – одна, наприклад, імітує бій, постійно ведучи вогонь, інша – вступає в бій тільки для прикриття відходу. Навколо снайпера може бути кілька кілець охорони. Четверте і останнє – снайпер (або його помічник) застосовує різного роду хитрощі для полегшення виконання своїх завдань. Розвішує легкі предмети, що рухаються від вітру (ганчірки, бантики, шнурки), поруч з місцем знаходження цілі - для визначення напрямку і швидкості вітру поблизу цілі, так звані “флюгери”. Визначення напрямку і швидкості вітру поблизу цілі дуже важливо для снайперської стрільби. Справа в тому, що через зменшення швидкості кулі, а саме на останній ділянці траєкторії вітер впливає на кулю найбільше. Снайпер може імітувати свою загибель, підкладаючи під кулі опудало, а потім знову відкриває вогонь. Іноді свідомо не ведуть вогонь по виявленим цілям, щоб відкрити свій вогонь у відповідальний момент бою. Снайпери можуть використовувати метод “квадратної” засідки. Всі, хто потрапляють в центр такого квадрата, знищуються. Якщо противник намагається атакувати позицію одного з снайперів, то інші три зосереджують на атакуючій групі весь свій вогонь. Контрснайперські дії в такій ситуації мають включати атаку чотирьох снайперських позицій одночасно, що вкрай важко. Іноді по квадрату в лісовому масиві розташовуються спостерігачі, які, спостерігаючи з чотирьох сторін, повідомляють снайперу цілі. Незважаючи на все різноманіття тактичних ситуацій загалом і в цілому вся тактика снайперів зводиться до формули: приховано зайняв позицію – непомітно виявив ціль – таємно вистрілив – не помічено зник. А все розмаїття його прийомів зводиться до формули маскування + позиція + помічники + хитрість.

2. Протидії вогневому ураженню від снайперського вогню.

Суть контрснайперської тактики – позбавлення або істотне погіршення умов для дій снайпера.

Контрснайперські заходи:

1. Налагодження системи безперервного спостереження за місцевістю навколо своїх позицій негайно після їх заняття. Всі спостереження слід записувати в журнал для подальшого порівняння та виявлення змін в навколишній дійсності (що свідчить про підготовку позицій снайпером або його групою підтримки). Оглядати місцевість потрібно справа наліво – у напрямку, протилежному тому, як читають книги. Погляд звикає пропускати букви при читанні, також він буде пропускати об’єкти на місцевості, якщо не змінити напрям огляду. Бажано вночі вести спостереження в прилади нічного бачення (або, принаймні здійснювати підслуховування). Однак, потрібно пам’ятати, що через випромінюючі властивості приладів нічного бачення їх дуже добре видно вночі в інший прилад нічного бачення. Тому краще швидко сканувати місцевість з деякою періодичністю, і кожного разу з нових позицій. Поширена помилка – відводити очі від окуляра приладу до його виключення. Зелений відблиск окуляра включеного приладу видасть місцезнаходження спостерігача. Нічне підслуховування слід здійснювати не з високих місць (будинків, дерев), а із землі. Звуки, що виникають в результаті руху або робіт, краще передаються по землі. Під час денного спостереження з дерев потрібно враховувати, що вони гойдаються від вітру. Щоб уникнути хитання, потрібно прив'язати дротом дерево високо від землі до стовпів або до сусідніх дерев. Якщо ворог безпричинно стріляє по позиції, не виключено, що снайпер просто уточнює дистанцію для стрільби. Пристрілювання снайпери роблять по помітним орієнтирам – деревам, плямам, вибоїнам. Визначення можливого орієнтира для снайперської пристрілки допоможе встановити місцезнаходження снайпера. По звуку пострілу позицію відшукують таким чином. Після першого пострілу відзначають за допомогою паличок напрямок на джерело звуку. Навіть якщо воно дуже приблизне. Почувши звук, спостерігач не повинен повертати голову, оскільки це призведе до іншого сприйняття повторного звуку. Якщо лунає другий постріл, то визначають, правіше або лівіше першого напрямку пролунав звук, і повторно визначають напрям. Для надійності використовують трьох слухачів, які розташовуючись трикутником, прослуховують всю ділянку місцевості, не розпорошуючи увагу в різні боки. Так за кількома пострілами можна істотно звузити ділянку де слід шукати снайпера. Для кращої чутливості використовують підручні “мембрани”, що підсилюють звук: неглибоко встромлену в землю лопатку, суху дошку, покладену на землю, пляшку або флягу, наполовину заповнену водою і закопану наполовину в землю, ямку, закриту брезентом і т.п. Приклавши до них вухо, набагато краще чути кроки і рух транспорту. Напрямок на джерело звуку точніше визначається, якщо лежати на животі, ніж на спині, а ще точніше – сидячи або стоячи. Справа в тому, що чим звичніше розташування голови, тим точніше мозок обробляє почуте. Тією ж особливістю мозку пояснюється покращення нічного зору в положенні сидячи. Це може здатися дивним, але при освітленні місцевості вночі слух покращується – мозку звичніше одночасно і бачити і чути об’єкти. Спостереження може виявити появу нових об’єктів – пеньків, куп, горбків, слідів робіт, незвичне хитання трави. Все це ознаки облаштування позиції для снайпера або його помічників. Сліди ці малопомітні. Тому спостерігач повинен поглядом як би пройти пішки кожний клаптик землі, помічаючи всі особливості місцевості. Проходячи поглядом по одному і тому ж місцю по кілька разів, око почне виявляти всі зміни на місцевості, що відбулися з моменту попереднього спостереження. Снайпери знаючи це, намагаються відразу не використовувати обладнану позицію, поки вона не втратить новизну для спостерігача. Щоб надмірно не напружувати зір, спочатку рекомендується оглядати місцевість неозброєним оком, а лише потім – за допомогою оптичних приладів.

2. Облаштування своїх позицій і порядок повсякденної життєдіяльності повинні мати контрснайперську спрямованість. Все, що може бути приховане від зовнішнього спостереження, має бути приховане. Причому, не завжди для цього потрібно влаштовувати куленепробивні перепони. Не проникне для візуального спостереження противником маскування (ковдри, фіранки, будівельне сміття, маскувальні сітки) бувають достатніми. Підходити близько до такого маскування небажано, оскільки снайпер може помітити колихання перешкоди або блиск очей у щілинах перепони. Водночас, колихання можна викликати спеціально, щоб “підловити” снайпера. Для огляду місцевості слід використовувати виготовлені з підручних матеріалів перископи, найпростіший з яких – прикріплене на палицю люстерко. Звичайно, в більшості випадків зробити позицію повністю невидимою і яка не прострілюється для снайпера дуже важко. Але контрснайперські заходи набагато зменшують число зручних для снайпера позицій, а значить збільшують можливість його виявлення і знищення.

3. Якщо є підозри на снайперські дії, необхідно з’ясувати всі обставини їх здійснення (провести контрснайперське розслідування). Порівнюючи різні факти, потрібно встановити напрям, звідки стріляв снайпер, по слідах від кулі можна визначити її можливу траєкторію і, відповідно, місце, звідки стріляв снайпер. Потрібно зрозуміти, чи була у нього група прикриття. Виходячи з отриманих відомостей можливі місця розташування снайперських позицій і шляхи підходу до них беруться під приціл і посилене спостереження. Під час появи на них снайпера він знищується.

4. Ще один контрснайперский прийом - полювання снайпера на приманку. Виготовляється манекен людини, яка може палити, стріляти, спостерігати, прицілюватися в прилад нічного бачення. При цьому встановлюється спостереження за навколишньою місцевістю. Якщо снайпер “клюне” і буде стріляти по приманці, то його місце розташування виявляється і по ньому відкривається вогонь. Щоб легше було визначити позицію снайпера, пастку доцільно робити з віддалених один від одного двох шматків металу, щоб потім, зіставивши вхідні та вихідні отвори кулі, можна було визначити місцезнаходження снайперської позиції. Варіант приманки – мерехтливі пристрої, що імітують блиск оптичних приладів (якщо оптичні прилади спрямовані проти сонця, то вони дають відблиск), або лампочка, що імітує спалах пострілу. Бажано лампочку-приманку заглибити в землю, а над нею під кутом розташувати шматок білої жерсті, який добре відображає спалах лампочки, але сам не страждає від пострілів ворожого снайпера. Найпримітивніша приманка – солдатська каска або кепка, висовується над бруствером окопу на палиці. Манекен потрібно робити максимально схожим на людину, наприклад, для “обличчя” можна використовувати кольорову фотографію в величину обличчя людини (у тому числі, з плаката або з журналу). В якості приманки іноді використовують тварин з прикріпленими на шию ліхтариками або прикріплене на кілочку дзеркальце.

5. Більш ризикований, але не менш дієвий прийом - провокування снайпера на вогонь показними діями власних солдатів: як правило, веденням вогню по позиціях супротивника.

6. За можливістю можна і потрібно проводити профілактичні дії. На можливі шляхи висування снайперів до своїх позицій слід висилати патрулі, влаштовувати засідки, а також прострілювати найбільш ймовірні місця для снайперських позицій. Зазвичай снайпер найбільш розслаблений під час повернення до своїх, в цей момент його найлегше підстерегти. Профілактичний простріл позицій, особливо трасуючими кулями, дасть снайперу зрозуміти, що він демаскований, і змусить його шукати інші, менш зручні місця, де його легше буде знищити.

7. Нарешті, проти виявленого снайпера можна провести міні-атаку. Якщо є можливість забезпечити вогневе прикриття, відсікання позиції снайпера від своїх військ, а кидок наших підрозділів здійснити під прикриттям димової завіси, то мініатака проводиться у звичайному порядку. Снайперська позиція придушується вогнем так, щоб снайпер не міг вести вогонь. У цей час атакуюча група зближується з його позицією на дистанцію кидка гранати і знищує його (рекомендується атака з двох сторін, щоб перекрити шлях до відступу). Після цього військовослужбовці, які атакували, швидко відходять на вихідні позиції.

Таким чином, перелік можливих контрснайперских дій досить різноманітний, але загальне для них – активність і цілеспрямованість дій. Не можна сподіватися, що від снайпера можна просто сховатися. Потрібно діяти. Снайперами використовується ще один прийом, який досить поширений і заслуговує особливої уваги. Снайпер своїм пострілом ранить, але не вбиває одного солдата, щоб підстрілювати всіх тих, хто постарається надати допомогу пораненому. “Набравши” таким чином кілька поранених, снайпер потім дострілює їх. Підстреленого снайпером солдата потрібно вивозити за допомогою бронетехніки, або витягати за допомогою кішок або заздалегідь підготовлених гаків на мотузці, закиданням петлі на ногу пораненого, але не намагатися виносити руками. Якщо ж і це не можливо, то пораненого виносять ривком під прикриттям димів і шквального вогню по можливих місцях знаходження снайпера.