Автор: Academic
Далі продовжується серія статей про розпад Югославії та воєнні конфлікти на Балканах. Сьогоднішня стаття присвячена війні в Косово. Війна в Косово була збройним конфліктом, який тривав з березня 1998 року до червня 1999 року. Ця війна відбувалася на території Косово, яка є частиною колишньої Югославії (нині – частково визнана держава Косово). Конфлікт мав свої корені в етнічних та національних відносинах між албанськими жителями Косово, які становили більшість населення, та сербським урядом під керівництвом президента Слободана Мілошевича.
Передумови
Історія самого Косова дуже складна та закручена. Для того, щоб розібратися у початку проблемного періоду війни в Косово потрібно перечитати купу літератури. Але ця стаття коротко розповість про всі основні деталі. Розпочався цей конфлікт за схожим сценарієм, як у Словенії, Хорватії та Боснії. Ще 1980-х роках населення Косово, а саме албанці виступали за незалежну та самостійну державу. У 1981 році був перший мітинг за участю албанців. Албанці вимагали від влади тодішньої Югославії визнання повної незалежності Косово.
Влада реагувала дуже жорстко на ці мітинги. До їх придушення були залучені не тільки правоохоронні органи, а й регулярна армія.
Після цих мітингів Слободан Мілошевич, який на той час ще не був президентом, але вже мав репутацію захисника сербів, домовився із керівництвом Косово про внесення деяких правок в конституцію, що унеможливлювало будь-яку можливість автономії для Косово. Також після цього було звільнено 100 тисяч осіб з посад державних та крайових адміністративних органів, шкіл і державних підприємств. Це було зроблено для того щоб сербська община повністю заповнила місця албанців і не давала можливість права голосу.
Після таких рішень відносини між албанцями та сербами загострилися, а Югославія вже починала тріщати по швах. Кінцевою точкою початку війни стало переселення сербів в 1996 році із території Хорватії та Боснії. Уже тоді почала розгортати свою діяльність армія визволення Косово.
Війна
Правоохоронні органи не справлялися із спротивом албанців, тому було прийнято рішення на початку 1998 року ввести регулярні війська Югославії в Косово. В лютому сутички між армією визволення Косово і армією Югославії переросли в справжню війну. Дедалі більше страждало місцеве населення. Є дані, що до осені вважалося понад 1000 загиблих цивільних осіб, а кількість біженців йшов на сотні тисяч. ЗМІ на той момент показували події в Косово та не шкодували фарб. Рада Безпеки ООН вже на той момент розуміла, що ситуація неконтрольована, всі виступали за незалежну республіку Косово, окрім угадайте кого? Правильно, росії. Через таку позицію росії, не було ухвалено офіційну резолюцію про виведення Югославської армії з території Косово.
Після цього було прийнято рішення Північно-Атлантичного альянсу про проведення миротворчої операції. Штабісти НАТО займалися плануванням, а дипломати в ультимативній формі вимагали від Белграда виведення військ. І це подіяло. Наприкінці жовтня 1998 бойові дії вщухли.
Та минуло трохи більше місяця і бойові дії посилилися знову. Значний розголос отримала у світі трагедія у селі Рачак. 15 січня 1999 року посилений загін Югославської армії захопив село після нетривалого бою із армією визволення Косово. Наступного дня Югославська армія залишила село, залишивши за собою кривавий слід із 45 за іншими даними 48 трупами албанців. Почалося розслідування ЄС, за результатами якого було виявлено, що вбиті албанці були беззбройними. Їх розстріляли пострілами в голову впритул.
В лютому 1999 року в палаці Карамбує під Парижем відбулися міжнародні перемовини з врегулювання ситуації в Косові. Представники західних країн наполягали на широкій автономії краю. Це фактично означало втрату Белградом контролю над ним. Югославська влада не відходила від своїх принципів та засад, також в цьому плані їх підтримувала російська федерація. Засідання закінчилось без будь якого мирного рішення.
Поки в палаці велася незмістовна бесіда, в НАТО завершили розробку операції «Союзна Сила».
Вона передбачала суто повітряну кампанію із завданням ударів по стратегічним об’єктам Югославії. Мета цього була примусити режим Мілошевича до повного виведення військ з Косово.
Ввечері 24 березня 1999 року НАТО здійснило свій задом і в низці міст пролунали вибухи. Було застосовано 1000 літаків. До Югославських берегів підійшло потужне Югославське угруповання. Про саму операцію більш детально буде описано в наступній статті.
Війна на Косово завершилася в червні 1999 року. Після закінчення війни і приходу міжнародних миротворчих сил на територію Косова розпочався процес відновлення країни та формування державності. У 2008 році Косово оголосило про незалежність від Сербії.
Війна в Косово, яка тривала з березня 1998 року до червня 1999 року, була важливим підходом у новітній історії Балканського регіону та міжнародних відносин загалом. Висновки з цієї війни можуть бути такими:
Гуманітарна катастрофа : Війна призвела до гуманітарної катастрофи, масового переміщення населення, вбивств і порушення прав людини. Цивільні стали головними жертвами конфлікту, та було зареєстровано численні випадки порушення міжнародного гуманітарного права.
НАТО і втручання : Війна в Косово призвела до втручання НАТО у конфлікт. Бомбардування Югославської армії НАТО спричинило значні матеріальні збитки та змусило Сербію фактично відходити від Косова. Це відображало зміну у ставленні міжнародної спільноти до захисту прав людини над суверенітетом держави.
Прокладання шляху до незалежності : Конфлікт пришвидшив дорогу до незалежності Косова. Внаслідок міжнародного посередництва була укладена Косовська угода, яка дозволила встановити міжнародне управління в регіоні. Пізніше, у 2008 році Косово оголосило про незалежність від Сербії, хоча думки про визнання цієї незалежності розходяться серед різних країн.
Сліди конфлікту : Слідки війни залишили великий вплив на політичне, економічне та соціальне становище обох сторін конфлікту. Великий ряд будівництва, інфраструктури та соціальних служб були пошкоджені або зруйновані, що спричинило додаткові додаткові для відновлення регіону.
Міжнародний контекст : Конфлікт в Косово підкреслив складний характер міжнародних відносин у регіонах. Розбіжності між державами та їхніми інтересами сприяли прийняттю рішень щодо втручання та подальших дій після війни.
Загалом, війна в Косово нагадує про важливість дипломатичних зусиль та розумних підходів до вирішення конфліктів, щоб уникнути гуманітарних катастроф та міжнародного напруження.
Comments