БТР-Д

БТР-Д – десантний плаваючий бронетранспортер 

ТТХ БТР-Д

Довжина: 5.8 м

Ширина: 2.6 м

Висота: 1.6 м

Маса: 8 т

Екіпаж: 3+10 осіб

Двигун: 5Д20

Потужність: 240 к.с.

Максимальна швидкість: 60 км/год по дорозі та 10 км/год по воді

Запас ходу: 500 км

Історія та конструкція

На базі БМД-1 у 1974 році радянські конструктори розробили новий десантний плаваючий бронетранспортер під назвою БТР-Д. Після коротких випробувань у тому ж таки 1974 році його прийняли на озброєння та почали постачати у війська.

Даний бронетранспортер був створений спеціально для оснащення повітряно-десантних військ та спочатку призначався для транспортування особового складу і поранених, проте при необхідності його можна було успішно використовувати для перевезень озброєння, боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів та аналогічних військових вантажів.

Загальне компонування машини мало чим відрізнялося від БМД-1. Корпус, для виготовлення якого використовували листи алюмінієвого сплаву, дещо подовжено, а в ходову частину додано шостий опорний каток. У результаті по кожному борту у машини було встановлено по шість опорних і п'ять підтримувальних котків. Підвіска індивідуальна гідропневматична зі змінним кліренсом. На машині встановлено гусениці з відкритими металевими шарнірами. Висота бортів корпусу на ділянці розташування десантного відділення була збільшена, а її загальна маса складала 8 тон. На корпусі машини була відсутня класична башта з озброєнням, що істотно знижувало вагу машини. Її екіпаж складався з 3 осіб, але в середині ще було місце для розміщення 10 десантників.

В якості силової установки БТР-Д був оснащений шестициліндровим дизельним двигуном 5Д20 встановлений у моторно-трансмісійному відділенні машини, аналогічний силовій установці БМД-1. Двигун мав потужність 240 кінських сил і за допомогою нього машина могла розвивати максимальну швидкість по суші 60 км/год. Проте бронетранспортер також міг з легкістю рухати по воді зі швидкістю до 10 км/год. А при необхідності його можна було десантувати парашутним способом з вантажних літаків.

Озброєння БТР-Д складають два 7,62-мм кулеметів ПКТ. Додатково у бортах корпусу і в кормовому люку є амбразури для ведення вогню з корпусу машини особовим складом і десантом. Крім того, на БТР-Д встановлено систему запуску димових гранат 902В Туча. Але з другої половини 1980-х років  ці машини зазначили модернізацій та їх почали комплектувати 30-мм автоматичним гранатометом АГС-17 який монтували на кронштейні в правій частині даху корпусу.

БТР-Д за час свого існування не раз модифікувався. У 1979 році з'явився протитанковий варіант цієї машини, якому було присвоєно індекс БТР-РД. Від свого попередника він відрізнявся посиленим озброєнням. На даху корпусу було розміщено протитанковий ракетний комплекс Конкурс із боєкомплектом 4 ПТКР 9М113 або 9П135М-1 для ПТКР 9М111 Фагот. У 1984 році на озброєння прийняли ще одну версію БТР-Д - БТР-ЗД. Машина була спеціально розроблена для додаткового розміщення на ній шести переносних зенітних ракетних комплексів 9К34 Стріла-3. Іноді на даху корпусу замість Стріли-3 монтували 23-мм спарену автоматичну зенітну гармату ЗУ-23-2 на польовому лафеті.