.png)
Адаптував, переклав та покращив @ddd_spetz
АН-94 (АН-94 «Абакан», Індекс ГРАУ — 6 П33) — радянський автомат, який був розроблений Геннадієм Ніконовим.
ТТХ АН-94
Довжина: 943 мм (з розкладним прикладом) та 728 мм (з складним прикладом)
Довжина ствола: 405 мм
Калібр: 5,45×39 мм
Вага: 3,85 кг (без набоїв)
Ємність магазину: 30 набоїв
Початкова швидкість польоту кулі: 900 м/с
Прицільна дальність: до 700 м
Історія
У 1978 році Міністерство оборони СРСР оголосило конкурс на створення автоматичної зброї, що перевершує за бойовими якостями АК74, який перебував на озброєнні. Основною вимогою було підвищення ефективності стрільби, зокрема з незручних положень: на ходу, та з коліна. У результаті попереднього вивчення було прийнято для подальшого розроблення схему зі зміщенням імпульсу віддачі.
У 1981 році було оголошено конкурс "Абакан", у якому брало участь дванадцять моделей. За результатами конкурсу було визнано найперспективнішим автомат АС (автомат зі зміщеним імпульсом віддачі), розроблений Геннадієм Ніконовим. До 1986 року автомат Ніконова був доопрацьований і отримав назву "АСМ" (автомат зі зміщеним імпульсом, модернізований).
У 1991 році АСМ пройшов державні випробування, показавши порівняно з АК74, кращу точність стрільби фіксованими чергами, навіть із незручних положень. За результатами випробувань він був рекомендований до прийняття на озброєння, однак процес затягнувся. І у 1997 році АСМ був прийнятий на озброєння російської армії під найменуванням "5,45-мм автомат Ніконова зразка 1994 року (АН-94)". Автомату було присвоєно ім'я конкурсу, в якому він переміг - "Абакан". З 1998 року АН-94 виробляли на Іжевському машинобудівному заводі малими партіями, але у 2008 році виробництво даної зброї було припинено. Зіграли цьому роль як технічна складність автомата, так і економічні причини.
Конструкція
АН-94 - зброя зі зміщеним імпульсом віддачі: для виключення впливу віддачі на точність і купчастість стрільби конструкція розроблена так, щоб затримати вплив віддачі на положення зброї до моменту, коли відстріляні кулі покинуть ствол.
Автомат може вести вогонь в декількох режимах: стрільба одиночними, стрільба чергами по 2 набої та автоматичним вогонь і виконаний він за "лафетною схемою", принцип затримки віддачі запозичений з артилерії, де ствол відкочується під час пострілу разом із затвором. Стріляючий агрегат (стрілецький агрегат складається зі ствола і ствольної коробки, всередині якої розташовується затворна рама та затвор) рухомо закріплений на напрямних кожуха. Якщо виковувати стильбу чергами по 2 набої, під час першого пострілу стріляючий агрегат під дією віддачі починає зміщуватися назад, а наступний набій подається прямо в патронник під час руху. Відразу після досилання здійснюється другий постріл. До моменту, коли агрегат, досягає крайнього заднього положення і стрілець відчуває віддачу, перші дві кулі вже встигають залишити ствол, отже, під час їхнього вистрілювання автомат практично не хитається, і точка прицілювання не зміщується. Скорострільність для перших двох пострілів черги досягає 1800 пострілів на хвилину.
Якщо автомат перебуває в режимі автоматичного вогню, далі механізм працює за схемою "один постріл за цикл", тобто агрегат, що стріляє, під дією поворотної пружини повертається в крайнє переднє положення, дославши черговий набій, стріляє, а потім відбувається повний цикл відкату ствола й перезаряджання без другого пострілу під час відкочування. Скорострільність при цьому знижується до 600 пострілів на хвилину.
Серцем АН-94 є більш-менш традиційний блок газовідвідної автоматики із запиранням затвора. Ствол з розташованою над ним газовою каморою і газовою трубкою встановлений на ствольній коробці, всередині якої горизонтально рухається рама затвора з поворотним затвором. Усередині ствольної коробки позаду рами затвора розташовуються поворотна пружина групи затвора і додатковий буфер, що прискорює накат затвора під час руху вперед. Уся ствольна коробка повністю прихована всередині корпусу автомата і може рухатися всередині корпусу назад і вперед під впливом віддачі під час стрільби.
Роздільні запобіжник і перемикач вогню розташовані з лівого боку автомата над спусковою скобою. А корпус автомата виготовлений зі сталі та ударостійкого пластику. Також даний автомат має пластиковий, складаний приклад.
Прицільні пристосування АН-94 складаються з діоптричного, регульованого цілика та мушки. Також на автомат можуть встановлюватися оптичні та нічні приціли (штатним оптичним прицілом є 1П29).
На кінці ствола знаходиться дульний компенсатор, виконаний у вигляді "вісімки", що лежить горизонтально.
Автомат споряджається штатними магазинами від АК74 (30 патронів), або від РПК-74 (45 патронів). Магазини кріпляться не прямо знизу, а з невеликим зсувом вправо.
Дана зброя вирізняється високою точністю і купчастістю стрільби. Високий темп перших двох пострілів позитивно позначається як на точності, так і на ефективності стрільби. Віддача під час стрільби фіксованими чергами практично не позначається на точності стрільби. Однак слід враховувати, що зміщення імпульсу віддачі дає змогу компенсувати віддачу тільки від перших двох пострілів. Під час стрільби довгими чергами ефект компенсації віддачі практично відсутній, і АН-94 виявляється за точністю і розкидом куль на одному рівні з АК-74. А у режимі вогню одиночними пострілами АН-94 дещо перевершує АК-74 за рахунок більшої довжини прицільної лінії.
До недоліків АН-94 відносять високу складність конструкції: при розбиранні він розділяється на 13 деталей, серед яких дві пружини, тросик і ролик. Дульний компенсатор виконує свою роль, але чистити його вкрай незручно. Висловлювалася думка, що АН-94 переміг у конкурсі тільки за рахунок точності короткої черги, а на експлуатаційні характеристики ніхто не звертав уваги. Це не відповідає дійсності: за точністю лідером був автомат Стєчкіна ТКБ-0146.
Основною причиною того, що ні АН-94, ні ТКБ-0146 не стали масовими зразками зброї - надмірна складність і нижча (порівняно з АК) надійність. Навчити особовий склад використанню АК-74 у 4-5 разів легше і дешевше, ніж того-ж АН-94.
Comments