.png)
Авіаційна аеробалістична ракета Х-15 (виріб 115, РКВ-15) призначена для забезпечення прориву системи ППО противника літаками дальньої авіації, знищення зенітних комплексів великої дальності типу “Patriot”, “Hawk”, а також стратегічно важливих стаціонарних наземних цілей з заздалегідь відомими координатами.
Ракета розроблена в МКБ “Радуга” (м. Дубна) під керівництвом головного конструктора І.С. Селезньова. Дослідні зразки X-15 були виготовлені в 1978 році. Базовий варіант X-15 з ядерною бойовою частиною прийнятий на озброєння в 1980 році. Літаками-носіями ракети Х-15 стали Ту-95МС, Ту-22М3 і Ту-160.
Здійснює політ по балістичній траєкторії до висоти близько 40 км, а потім знижується до цілі, розвиваючи при цьому швидкість до 5 Мах.
Ракета Х-15 має безкрилу схему з консольним суцільноповоротним оперенням.
Корпус ділиться на відсіки: приладовий, вантажний з БЧ, відсік двигуна та приводів управління. За рахунок високої швидкості польоту (при М=5 – понад 1000 градусів) корпус ракети зазнає значного аеродинамічного навантаження і нагрівання, для забезпечення необхідного запасу міцності він виконаний з титану, має зовнішній теплозахист і внутрішню теплоізоляцію. Поверхня планера ракети покрита спеціальним металізованим покриттям для поліпшення відбивних характеристик при радіолокаційному опроміненні. Особливістю конструкції Х-15 є практична відсутність люків – монтажних і експлуатаційних, через зазори яких вузли могли б попасти під вплив теплових потоків. Навіть при установці рулів доступ до вузлів їх кріплення здійснюється з торцевих закінцівок рульових поверхонь.
Композитний носовий обтічник складної ожівальной форми двошарового виконання з облицюванням склотканиною. Зовні вкритий шаром теплозахисту.
Управління ракетою здійснюється відхиленням суцільноповоротних рулів, оснащених електромеханічними приводами. Два нижніх керма, прозваних “ластами”, при спільному відхиленні управляють ракетою по каналу тангажу, при диференціальному – по крену. Вони ж парирують момент крену при відхиленні верхнього керма для корекції курсу.
Двигун – твердопаливний оригінальної конструкції, вперше в СРСР використаний на ракеті такого класу. Дворежимний РДТТ-160 має двокамерну конструкцію, поєднуючи в одному корпусі дві ступені – стартову і маршову, які розділені перегородкою і включаються послідовно своїми системами запалювання. У двигуні використано змішане паливо, що поєднує пальне високої калорійності і окислювач, що виділяє необхідний для горіння кисень. Паливо відливається безпосередньо в корпус двигуна з профільованим внутрішнім каналом зіркоподібного перетину, що підвищує площу газоутворення і, відповідно, робочий тиск в камері згоряння й тягу. Для тривалого зберігання внутрішня порожнина заряду двигуна герметизується спеціальною оболонкою, надутою інертним газом.
Ракета Х-15 оснащена малогабаритною спеціальною БЧ потужністю 350 кт з термоядерним зарядом.
Модифікації:
Х-15 – базова, ядерна бойова частина, система наведення – інерціальна без корекції;
Х-15П – протирадіолокаційна, для боротьби з радарами противника. Оснащується пасивною радіолокаційною головкою самонаведення (ПРГСН) і осколково-фугасною бойовою частиною;
Х-15С (Х-15А) – протикорабельна, оснащується перешкодостійкою активною радіолокаційної ГСН, що працює в мм- діапазоні. Стрільба ракетою Х-15С проводиться за принципом “вистрілив і забув”, але при цьому перед пуском в пам'ять системи управління з носія повинні бути введені відносно точні координати цілі, її курсу і швидкості. Ракета оснащена проникаючою бойовою частиною вагою 150 кг.
Ракета Х-15 запускається з револьверних установок МКУ-6-1 або з одинарних балкових тримачів. Носіями Х-15 можуть бути літаки Ту-160, Ту-95МС, Ту-22М3, Су-27К і Су-27ИБ. Ту-160 несе 24 ракети Х-15 на 4-х револьверних ПУ МКУ-6-1 в 2-х відсіках. Ту-22М3 оснащується однією МКУ-6-1 у відсіку і чотирма зовнішніми АКУ-1, що монтуються замість балкових тримачів ракет Х-22.
У комплекс озброєння носіїв включена бортова система управління ракетним озброєнням (СУРО), що забезпечує цілевказування, підготовку до стрільби і управління пусковими установками. Основою виконання бойового завдання є виявлення цілей і встановлення їх координат, вироблене перед вильотом або в повітрі бортовими засобами літака. Отримуючи від навігаційного комплексу літака дані про курс, координати і швидкості, СУРО виконує обробку інформації і підготовку інерціальної системи наведення ракет.
Ракета скидається з пускової установки, після чого проводиться запуск двигуна. Двигун, що працює на стартовому режимі, забезпечує розгін ракети з набором висоти до 40 км. Надалі двигун переходить на маршовий режим роботи, а ракета рухається по траєкторії, близької до балістичної, розганяючись до гіперзвукової швидкості. Включення систем самонаведення ракет Х-15П і Х-15С здійснюється на кінцевій ділянці траєкторії. У разі втрати цілі і при виключенні РЛС противника рух здійснюється в точку прицілювання за допомогою інерціальної системи управління. Політ Х-15 до цілі на відстані 200 км займає близько 180–200 с, практично не залишаючи противнику часу на реагування, а висотний профіль польоту робить її недосяжною для ЗКР і винищувачів.
Тактико-технічні характеристики ракети Х-15
Джерело: Посібник ООС
Kommentare