.png)
Нова збройна платформа SIG MCX-SPEAR, яка в 2022 році перемогла у конкурсі NGSW, що може за моєю думкою ознаменувати заміну M4 в Армії США. Подія дійсно історична, і у зв'язку з цим було б непогано написати статтю про все сімейство MCX, яке пройшло довгий шлях від дрібносерійного і маловідомого карабіна до потенційної заміни M4.
SIG MCX/HALO
Почнемо з першої публічної появи даної збройової платформи, яка відбулася в 2013 році на виставці NDIA SOFIC 2013. Тоді карабін мав ще одну назву — Sig HALO. Втім, і звичніша в наш час абревіатура MCX вже теж мелькала. Що вона означала? У статті Soldier Systems представлена розшифровка "Mission Configurable Weapon System" - мабуть, для спрощення останні дві літери вирішили замінити на "X".
Новинка була орієнтована перш за все для експорту і представлена відразу в кількох варіантах під калібри AAC 300, 5.56x45 і 7.62x39.
З першого ж погляду в карабінах можна розглянути подібність із платформою AR-15, але в очі також впадає одна деталь - у карабінів відсутня характерна для AR-платформи буферна трубка. Ця конструктивна особливість дозволяє складати приклад без особливих технічних і конструктивних збочень.
Цікаві також й пластикові цівки, на трьох з яких можна побачити оригінальний інтерфейс для кріплення планок, рукояток, ліхтарів, ЛЦВ та інших аксесуарів. Нижній зразок має цівку з більш поширеним інтерфейсом M-LOK.
Зважаючи на те, що перша зустріч MCX з широкою публікою була короткою, у відкритих джерелах немає фотографій розібраних карабінів або схем, які б судили про внутрішню конструкцію даних прототипів. Після виставки нова збройова родина тимчасово зникла з очей широкої публіки, але доопрацювання карабінів тривало, а Sig Sauer готувалися до участі MCX у першому військовому конкурсі.
SIG LVAW та суперництво з Honey Badger
Перша участь нової платформи ознаменувалася цікавим, але маловідомим змаганням AAC і Sig Sauer. Отже, до кінця 2010-х років JSOC (командування спеціальних сил США) вирішили провести конкурс зі створення нового карабіну, що призначався насамперед для заміни MP5SD. Відповідно до вимог спецназівцям потрібен був компактний карабін під патрон .300 Blackout, заточений під використання з глушником.
Найбільш видатним претендентом став відомий карабін Honey Badger від компанії AAC, яка на той момент була викуплена фірмою Remington, яка в свою чергу входила до групи компаній Freedom Group.
Свого часу «Медоїд» був розроблений завдяки ентузіазму конструктора та засновника AAC Кевіна Бріттінґема, пройшовши шлях від неказистого огризку AR-15 до унікального карабіна під новий, спеціалізований для стрільби з глушником, патрон.
Для конкурсу JSOC було висунуто модифіковану версію Honey Badger, яка отримала назву LVC (Low Visibility Carbine).
Один із перших прототипів Honey Badger
AAC LVC, висунутий на конкурс JSOC
Конкурентом LVC у конкурсі став карабін від Sig Sauer, який отримав назву LVAW (Low Visibilty Assault Weapon). Зброя була створена на базі MCX/HALO, тобто була наближена до звичної для військових AR-платформ. Проте LVAW відрізнявся від традиційної AR-15 набагато сильніше, ніж LVC від AAC. В першу чергу, перероблений поворотний механізм, що повністю знаходиться в ствольній коробці, дозволив реалізувати на карабіні повноцінний складний приклад, що дозволило зробити LVAW більш компактним. На LVC при цьому зі ствольної коробки продовжувала стирчати властива AR-15 буферна трубка, через яку довелося обмежитися телескопічним прикладом.
SIG LVAW
Один з перших прототипів карабіну
На розташуванні зворотного механізму відмінності LVAW від звичайної AR-15 не закінчуються. Сама ствольна коробка отримала виступ із планкою Пікатінні на 12 годин. Також змінився спосіб установки цівки - зверху воно кріпиться до виступу, а знизу з'єднується штифтом зі ствольною та спусковою коробками. Самі цівки замість поширених KeyMod або M-LOK отримали оригінальний інтерфейс для кріплення аксесуарів на кшталт того, що стояв на першому поколінні MСX. Гвинти інтерфейсу, втім, відповідають специфікаціям M-LOK.
Також Sig прийшли до простого і ефективного рішення при виборі кріплення прикладу - так як тепер у спусковій коробці немає отвору, в який вкручувалась буферна трубка, його вирішили заткнути планкою Пікатінні, до якої і приклад кріпиться. Таким чином, за наявності адаптера можна вибрати будь-який приклад, що припаде оператору до душі.
Брошура, що демонструє можливі конфігурації LVAW
Як можна судити з брошури, Sig Sauer одразу ж представили LVAW як модульну систему з можливістю встановлення стволів та цівки різної довжини. При цьому, для встановлення довшого цівки передбачена версія ствольної коробки з подовженим виступом!
Більш того, Sig були готові постачати LVAW не тільки в калібрі .300 BLK, а й у 5.56x45 та 7.62x39.
LVAW у різних конфігураціях
•По-перше, ствольна коробка (апер) LVAW сумісна зі спусковою коробкою (ловером) M4 та AR-15, виконаних за військовими стандартами (Mil-Spec). Тобто, за бажання JSOC могло закупити тільки апери LVAW і поставити їх на ловери карабінів, що вже є.
•По-друге, на даному варіанті MCX затвор карабіна також був взаємозамінний з M4/AR-15.
•По-третє, на карабіні можна використовувати ударно-спускові механізми від AR-15, що дозволяє використовувати УСМ від сторонніх фірм на особистий вибір стрілка або підрозділу.
Органи управління LVAW також залишилися ідентичними M4, тільки кнопка скидання магазину стали двосторонньою, що дещо покращило ергономічність карабіну.
Отже, тепер повернемося до пристрастей, що кипіли під час конкурсу. Як говорилося раніше, AAC висунули на конкурс Honey Badger. У 2011 карабін вже був відправлений на випробування до спеціальних підрозділів, і компанія з нетерпінням чекала відгуків, як раптом прогриміла новина про звільнення з AAC Кевіна Бріттінгема - засновника компанії та творця самого Honey Badger
Справа в тому, що у Кевіна не склалися справи з Remington і Freedom Group, які викупили його фірму 2009-го. Керівництво збройових гігантів не було сильно зацікавлене в розробці нової зброї та аксесуарів, чим і славилася AAC, і вимагало від компанії більших темпів зростання. Все це призвело до конфлікту між Бріттінґемом та Remington/Freedom Group, після якого засновник AAC пішов зі своєї ж фірми
Тим не менш, Кевін вирішив, що останні слова має бути за ним. По-перше, він подав на Remington до суду, але залишимо цей випадок юристам, які нас цікавить, що він зробив крім цього. Одного позову Бріттінґему було мало, тому він, мабуть, вирішив насолити колишньому керівництву витонченіше — він влаштувався працювати в Sig Sauer, де допоміг у розробці глушників, у тому числі і для конкурента свого дітища — LVAW.
Кевін Бріттінґем тримає LVAW
Мені не вдалося визначити роль Кевіна у створенні LVAW, але саме дітище Sig Sauer перемогло в конкурсі, а Honey Badger так і залишився лише популярною в один час зброєю з відеоігор.
Сам же Бріттінгем незабаром пішов і з Sig Sauer, створивши свою власну збройову компанію Q, проте його участь зробила маловідомий конкурс набагато цікавішим.
Виходить, що Кевін примудрився взяти участь у конкурсі на боці обох компаній, причому допоміг одній з них здобути перемогу над власним творінням. Як то кажуть: «Я тебе породив, я тебе й уб'ю».
SIG MCX. Перше покоління
Успіх LVAW на конкурсі підтвердив Sig Sauer життєздатність платформи. Отже, можна було починати випускати нові модифікації і виходити на громадянський ринок.
Нова лінійка карабінів вперше була показана публіці на виставці Shot Show 2015. Зважаючи на те, що ця версія карабіна стала першою доступною для цивільного ринку ітерацією MCX, саме її серед західних збройових ентузіастів прозвали 1-им поколінням. Більш ранні моделі, HALO та LVAW, охрестили «нульовим» поколінням.
MCX з газовим саморегульованим газоблоком!
Вперше перше покоління засвітилося у відео американського ретейлера Cabela's. Особливістю модифікації, представленої в ролику, став газовий блок, що самоналаштовується. Залежно від того, чи встановлений на карабіні глушник, газовий регулятор сам налаштовував кількість газу, що надходить у газовий блок і штовхаючий поршень. Детальний принцип роботи цієї системи невідомий, оскільки модифікація з нею була представлена лише у вищезгаданому ролику...
Той самий MCX із відео Cabela's
SIG MCX та основи його конструкції
У тому ж 2015 році почалися продажі MCX на цивільний ринок. Нарешті почалося великосерійне виробництво, а карабіни стали потрапляти в чіпкі лапи видань, збройових блогерів та просто ентузіастів, які бажають сфоткати кожен штифт з 10 ракурсів та поділитися фотографіями з братішками на форумі. Посипалося і багато відгуків, про які ми погоримо трохи пізніше.
SIG MCX
Все це дало можливість детально вивчити його конструкцію та розжувати її у статті. Почнемо ми з відмінностей від попередніх версій. Комерційний MCX отримав оновлені ствольну та спускову коробки. Виступ із планкою Пікатінні був укорочений, також є невеликі відмінності на кшталт змін форми вирізів та пазів під телескопічний приклад.
Ловер також не має принципових змін: дещо змінилися виступи та ребра, але загалом конструкція залишилася такою ж. Приклад так само кріпиться до ловеру за допомогою планки Пікатінні.
Незмінним залишився принцип кріплення цівки за виступ ствольної коробки та за допомогою штифта, що з'єднує аппер та ловер. Саме цівка замість оригінального інтерфейсу від Sig Sauer отримала інтерфейс KeyMod.
Німецька брошура, що демонструє різні змінні модулі SIG MCX
Так само, як і для попереднього покоління, для MCX доступний широкий вибір конфігурацій зі стволами та цівками різної довжини, а також під різні патрони. Крупносерійно випускалися варіанти під 5.56x45/.223 Rem та .300 BLK. Крім цього, на виставці SOFIC-2016 було показано версію під 7.62x39, але до серії вона так і не дісталася.
Версія SIG MCX під 7.62x39
Органи управління тут аналогічні попереднім поколінням та AR-15. Рукоять зведення роз'єднана з групою затвора, тобто залишається нерухомою при стрільбі; кнопка скидання та перемикач режимів вогню двосторонні, з лівого боку присутній важіль скидання затримки затвора. Праворуч, за вікном викиду гільз є звичний для AR-платформи досилач.
У виступі ствольної коробки є два прорізи, через які стрілок може повертати газовий регулятор, що має два положення: для стрільби з глушником і без нього.
MCX з правого боку. Добре видно рукоятку зведення, перемикач режимів вогню, досилач і кнопка скидання магазину.
MCX з лівого боку. Видно перемикач, кнопка скидання магазину та важіль ЗЗ над нею.
Тепер перейдемо до нутрощів. Найцікавішим аспектом тут є затворна група, адже саме вона разюче відрізняється від такої у класичній AR-15.
Аппер у розібраному вигляді (Примітка: на схемі пізніший MCX 1-го покоління, на ранньому затворі має іншу форму).
У ранніх MCX 1-го покоління затвор взаємозамінний з AR-15, має таку ж конструкцію та 7 бойових упорів. Він, природно, кріпиться до затворної рами, яка нагадує укорочену версію рами від всієї ARки.
Для того, щоб зробити приклад складним, Sig Sauer відмовилися від буфера і розмістили поворотний механізм над рамою затвора, а не всередині буферної трубки. Рама затвора кріпиться за допомогою штока до направляючої, розташованої між двома зворотними пружинами.
Затворна група раннього MCX 1-го покоління
Для наочності схема з розташуванням ЗГ та поворотного механізму на AR-15
Автоматика MCX базується на відведенні порохових газів. При цьому замість схеми з прямим вкиданням порохових газів, як у класичної AR-15, використовується газовий поршень з коротким ходом. Він володіє простою конструкцією і представляє собою цільну деталь, при надходженні газу штовхає затворну групу назад.
Ствол, газовий блок та поршень
MCX має вивішений ствол(що є дуже добре). Він не стикається з цівкою, що дещо підвищує купчастість і запобігає відведенню середньої точки влучення при упорі цівки на жорстку поверхню. Профіль ствола "олівцевий" з тонкими стінками, як у ранніх M4. Кріпиться ствол до вкладиша в ствольній коробці за допомогою двох затискних гвинтів, що робить його заміну досить простою.
УСМ цивільного варіанту MCX
У MCX 1-го покоління встановлено однокроковий ударно-спусковий механізм із зусиллям спуску 3-4 кг. Власне, в конструкції нічого особливого немає - звичайний УСМ на кшталт AR-15, що складається зі спускового гачка, до якого кріпиться роз'єднувач, і кілька пружин.
Цікава деталь: на ранніх моделях MCX можна було без будь-яких проблем встановити будь-який інший комерційний УСМ, що підходить для AR-15!
Можна навіть було поміняти не тільки УСМ, але і всю спускову коробку - апер MCX 1-го покоління чудово дружив з ловерами від ARок. Для встановлення прикладу з такої збірки був потрібен адаптер, яких до речі, випускають у великій кількості.
Спускаючи коробку AR-15 з адаптером знизу і ствольну коробку MCX зверху.
Ще однією конструктивною особливістю MCX є наявність сталевої пластини з лівого боку ствольної коробки. Її можна побачити і на попередніх версіях на кшталт HALO і LVAW. Потрібна вона для того, щоб при стрільбі з глушником штифт затвора не стисував метал зі стінки ствольної алюмінієвої коробки, що може відбуватися на AR-15 і споріднених платформах. Так як пластина сталева, вона менш схильна до зносу, при цьому при необхідності її відносно легко можна замінити.
Проблеми першого покоління MCX
Думаю, ви вже помітили, наскільки часто я вживаю поєднання «ранній MCX 1-го покоління», говорячи про деякі особливості карабіна, і вже здогадалися, що існує і пізній варіант.
Справа в тому, що в 2016 році самим персоналом Sig Sauer під час тестів MCX під .300 BLK було виявлено кілька випадків "спонтанних" пострілів. Незважаючи на те, що за словами компанії про подібні інциденти поза полігоном не повідомлялося, було вирішено відкликати всі продані MCX і безкоштовно(!) замінити в них затворну групу. Цей випадок потім ще довго нагадували Sig'ам, але на мій скромний погляд вони вчинили правильно. На відміну від деяких компаній, що закривали очі на відверті проблеми зброї, вони за найменшого натяку на серйозну нестачу конструкції усунули його на всіх проданих гвинтівках (принаймні тих, що покупці надіслали на вимогу).
Заміну насамперед зазнав затвор. Новий затвор отримав новий ударник, навколо якого тепер опинилася пружина, що гарантувало, що він не торкнеться капсуля без удару курка. Також був доданий автоматичний запобіжник ударника, який утримував його у задньому положенні, поки курок після спуску спочатку не піднімав важіль запобіжника та не звільняв ударник. Сам затвор був укорочений і втратив хвостовик, став схожим на такий у HK416.
Затворна група MCX після заміни
Зліва-направо: затвори MCX Virtus, пізнього MCX та раннього MCX
Деякі американські "Кулібіни", чий УСМ від сторонньої фірми виявився несумісним із новою конфігурацією затворної групи, для вирішення проблеми просто самі знімали і пружину, і клямку ударника. Втім, сам Sig Sauer робити такі маніпуляції категорично не рекомендує.
Були в карабіна і кілька інших проблем. Для початку, у гвинтівці з ціною в районі 2000 доларів спочатку стояв тугий УСМ військового стандарту, що не сприяло гарній кучності, на яку варто очікувати від комерційної гвинтівки за такі гроші. До того ж, проблему з кучністю посилював тонкий ствол, що відповідно швидко грівся, що й призводило до збільшення розсіювання.
Що стосується надійності, то тут все теж не дуже райдужно. Military Arms Channel провели грязьовий тест MCX 1-го покоління. Після грязьових ванн MCX раз у раз видавав затримки, нехай і легко усунуті.
Перше покоління. Підсумки.
Незважаючи на низку недоліків, не можна сказати, що MCX 1-го покоління вийшов поганим карабіном. З іншого боку, добрим вибором за 2000 доларів цю зброю назвати було складно. Власне, це підтвердили і продажі, які не були дуже високими.
Використання в силових структурах також не стало широким. MCX було закуплено для потреб спецпідрозділів низки країн. Наприклад, MCX були закуплені берлінським поліцейським спецназом та британським CTSFO. Також у бійців американських спецпідрозділів світилася версія LVAW зі спусковою коробкою від MCX 1-го покоління.
Співробітник CTSFO з MCX
LVAW з ловером від MCX 1-го покоління
На щастя для Sig, сама концепція глибокої модифікації AR-15 залишалася перспективною, а MCX 1-го покоління все ж таки зайняв невелику нішу на ринку, підготувавши плацдарм для свого вдалого нащадка, про якого трохи пізніше.
SIG MCX-MR
Ще одна маловідома, але значуща сторінка історії MCX. Почавши випуск карабіна на цивільний ринок, Sig Sauer не забули про військових. Все в тому ж 2015 році компанія приєдналася до конкурсу CSASS зі створення самозарядної снайперської гвинтівки під патрон 7.62x51 для заміни M110. Як кандидат Sig висунули гвинтівку MCX-MR.
Відповідно до вимог конкурсу, претенденти на місце заміни M110 мали мати масу не більше 4,1 кг, що дуже мало для самозарядної гвинтівки під 7.62x51. Для цього Sig Sauer щосили полегшували своє дітище, зрізуючи зайвий метал у всіх мислимих і немислимих місцях. Додаткові вирізи з'явилися на стволі, апері, ловері та навіть на спусковій скобі!
MCX-MR
MCX-MR та MCX 1-го покоління
Скелетна спускова скоба, «ми полегшували як могли»
Змінилася і конструкція гвинтівки, що видно навіть ззовні. Найбільш примітним нововведенням стала додаткова рукоять зведення з лівого боку гвинтівки. Вона роз'єднана з затворною групою і має більш зручне розташування для стрілка-правші, ніж класична для AR-платформи Т-подібна рукоять, яка, до речі, теж нікуди не поділася. Її можна перевертати, щоб змінити бік розташування фіксатора. Що цікаво, на звичайному MCX фіксатор спочатку був двостороннім, але на MR Sig чомусь вирішили спростити конструкцію. При цьому не зовсім зрозуміло, навіщо додаткова рукоятка зведення потрібна на снайперській гвинтівці, але як є так є.
MCX-MR також отримала новий регульований приклад і довшу цівку, у якої змінився спосіб кріплення. Тепер він фіксується за допомогою двох гвинтів.
Зміни зазнала і сама затворна група. Затвор залишився подібним до AR-15, але отримав аж два пружні відбивачі (ежектори). Рама затвора отримала пази зліва для взаємодії з бічною рукояттю. Зверху до рами кріпиться довгий шток, що взаємодіє з газовим поршнем. З задньої сторони штока вставляє зворотна пружина.
Конфігурацію ударно-спускового механізму MCX-MR мені дізнатися не вдалося, але навряд чи стоїть там звичайний Mil-Spec УСМ. За заявами самих розробників, гвинтівка утримувала групи менше 1 MOA (2,54 см на 100 метрів) навіть за сильного нагрівання ствола.
Тим не менш, MCX-MR не вдалося виграти в конкурсі, і наступником M110 стала німецька HK G28.
SIG MCX Virtus
Як ви могли помітити, дебют MCX на цивільному ринку пройшов за далеко не ідеальним сценарієм, була потрібна робота над помилками. Це чудово розуміли і в Sig Sauer, але замість поступового доопрацювання першого покоління компанія вирішила перекроїти всю конструкцію, і варто віддати належне, зробили вони це оперативно.
Вже в 2017 році Sig Sauer представляють світові MCX Virtus - оновлену версію карабіна, доопрацьовану згідно з відгуками про перше покоління. Як і попередник, MCX Virtus доступний у конфігураціях з різними довжинами ствола, цівками, прикладами і т.д. Карабіни випускаються у варіантах під патрони 5.56x45 та .300 Blackout. Як і з першим поколінням MCX, Sig Sauer демонстрували варіант під 7.62x39, але на ринку він так і не з'явився.
Відмінності від 1-го покоління
За винятком сірої або пісочної фарби замість чорної, головною візуальною відмінністю Virtus від 1-го покоління стала цівка з інтерфейсом M-LOK. Також на ньому з'явився паз для кріплення швидкознімної антабки. На цівці є два великі вирізи, через які стрілець отримує доступ до газового регулятора. З одного боку, це трохи спростило доступ до регулятора, але з іншого були скарги на те, що стрілки обпалювали пальці, випадково потрапляючи ними у виріз і торкаючись регулятора, що нагрівався при стрільбі.
Якщо зовні наслідки модернізації не настільки очевидні, то при розбиранні вони значно помітніші. Дивлячись на ствольну коробку Virtus можна побачити, що виступ на ній став коротшим.
Аппери MCX Virtus (згори) та MCX 1-го покоління (знизу)
Якщо затвори MCX Virtus і пізніх MCX 1-го покоління нехай і не взаємозамінні, але залишилися дуже схожими, то хвостовики стволів навіть візуально сильно відрізняються - у Virtus пази під упори набули закругленої форми.
Затвори MCX Virtus (ліворуч) и MCX (праворуч)
Sig також врахували питання до ударно-спускового механізму на 1-му поколінні, і на Virtus спочатку стали встановлювати матчевий двокроковий УСМ SIG Matchlite Duo, зусилля спуску якого варіюється в межах 2040-2720 грам.
USM MCX Power
Зміни в конструкції призвели до того, що взаємозамінність MCX Virtus із попереднім поколінням виявилася низькою. Цівки між поколіннями поміняти не вийде, затвори та стовбури також не взаємозамінні. Звичайно, теоретично на Virtus можна поставити затвор від пізнього MCX 1-го покоління, але і ствол тоді доведеться ставити теж від попередника, правда сенсу в такій маніпуляції немає.
Тим не менш, зміна конструкції та усунення недоліків попереднього покоління дало вкрай позитивний ефект: потовщений ствол виправив проблему з різкою втратою купчастості при нагріванні, новий УСМ також сприяв більш точним автоматичним пострілам, але, на мій погляд, головним кроком вперед стали більші надійність і ресурс.
Надійність
За заявами Sig Sauer, MCX Virtus має ресурс 20000 пострілів без заміни будь-яких деталей, що є більш ніж гідним результатом. Наприклад, для M4A1 та інших представників платформи AR-15 рекомендується змінювати газові кільця затвора вже через кілька тисяч пострілів.
Також досить цікавий тест провели "Guns America", відстрілявши з MCX Virtus 1000 набоїв з глушником без чищення та будь-якого обслуговування. Для довідки, стрільба з глушником вкрай сильно забруднює систему і створює величезну кількість нагару. Гвинтівка не лише відпрацювала безвідмовно, а й продовжила видавати кучність ½ MOA!
Мишень, на котрій можна побачити групу після 1000 пострілів
Цікавим також є відео від Garand Thumb із тестом різної зброї, де гвинтівки приймали грязьові ванни.
Грязьові випробування проходили у два етапи. MCX Virtus легко пройшла перший, який полягав у обвалюванні карабіну в бруді. На другому етапі ведучий вивалив цілу лопату на карабін, але той продовжив стріляти. Цього здалося мало, тому експеримент вирішили продублювати, спробувавши вистрілити прямо з купою бруду поверх вікна викиду гільз. Тут Virtus вистрілила один раз і видала затримку, яку не вдалося швидко усунути. Власне, гвинтівка не показала себе як неубивна, але видала затримку лише тоді, коли купу бруду навмисно залишили біля вікна викиду (що є загальною проблемою для всіх поршневих ARок).
Дрібносерійні та локальні варіанти
Любителям зброї на просторах Інтернету могли зустрітися ще кілька найменувань варіантів MCX. Частина з них - це деривативи Virtus, які отримали власні імена.
Наприклад, за гордим ім'ям MCX Noctis ховається звичайний Virtus, але чорного кольору :)) Чорні MCX офіційно є ексклюзивами магазинів Bass Pro та Cabela's.
MCX Noctis
Ще одним варіантом Virtus є MCX SUR300. На відміну від попереднього карабіна, відрізняється від базової моделі не лише фарбою, а й інтегрованим глушником. Це зроблено в першу чергу для того, щоб обійти закони зброї деяких штатів, за якими зброя з довжиною ствола менше 16 дюймів вважається SBR (Short Barrelled Rifle), і має більш складну процедуру реєстрації. Так як глушник SUR300 не відокремлюється від ствола, вони вважаються єдиною деталлю і, відповідно, карабін не підпадає під критерії SBR.
Як можна зрозуміти з назви, цей варіант доступний лише під патрон .300 Blackout. Незважаючи на те, що SUR300 був зроблений для обходу законодавства ряду штатів, він був помічений у деяких поліцейських підрозділів США :)
MCX SUR300
Ще однією конфігурацією, якою виділили власну назву, став MCX TACOPS. Це карабін під патрон .300 Blackout із довжиною ствола 6 дюймів. Спочатку поставляється з макетом глушника, але конструктивних обмежень встановлення цих ПБС не має. Замість повноцінного прикладу має плечовий упор, який за американським законодавством робить його пістолетом.
MCX TACOPS
Підсумки
MCX Virus став розкуповуватися куди охоче, ніж перше покоління, що не дивно, карабін змогли доопрацювати і усунути всі косяки. Широке поширення MCX Virtus набув і спецпідрозділах різних країн Заходу.
Якщо перше покоління абияк вигризло собі невелику нішу, то Virtus цілком спокійно зайняв місце серед найбільш «люксових» гвинтівок американського ринку. Ціна MCX Virtus варіюється в межах 1800-2700 доларів залежно від конфігурації та магазину. Таким чином, за вартістю Virtus ділить нішу з AR-15 від найбільш "рукостислих" виробників, на зразок Daniel Defense, KAC та інших. При цьому Virtus залишається дешевшим за HK MR556 і FN SCAR-16S, чия ціна йде за 3000 доларів, при цьому їм не поступаючись.
У результаті Sig Sauer вийшов вкрай вдалим карабіном, який отримав широке визнання як на цивільному ринку, так і у спецпідрозділів, але шлях платформи MCX на цьому не закінчився.
SIG MCX Rattler
Найбільш помітною деривацією від MCX Virtus став варіант Rattler, що представляє собою платформу для компактних конфігурацій. Як і великий брат, укорочений карабін є у варіантах під 5.56x45 та .300 Blackout.
Rattler відрізняється від Virtus меншою довжиною виступу ствольної коробки. Відповідно, цівки Rattler та його старшого брата не взаємозамінні. Крім цього, «коротиш» втратив досилач.
Також існує варіант MCX Rattler Canebrake, який відрізняється більш довгою і широким цівкою, призначений для встановлення глушника в цівці.
MCX Rattler
MCX Rattler Canebrake
Аппери MCX Rattler світилися у американського флотського спецпідрозділу NSW, але інформації щодо їх застосування небагато. На одних форумах пишуть про те, що вони замінюють там MP5, на інших - що Rattler не задовольнив NSW за критерієм стійкості корозії в умовах постійних контактів із солоною водою.
У варіанті для NSW ствольна коробка Rattler використовувалася разом зі спусковою коробкою M4A1.
Rattler у NSW
Нещодавно стало відомо, що MCX Rattler виграв конкурс CPDW, організований USSOCOM (Командування сил спеціальних операцій США) для отримання компактного карабіна під проміжний патрон.
SIG MCX Raptor
Паралельно з роботою над гвинтівкою для програми NGSW, про яку поговоримо трохи нижче, Sig Sauer вирішили повеселитися та зробити ще один укорочений MCX, але під патрон 7,62 x51. Карабін стоїть окремо від серії Virtus або Rattler не тільки завдяки калібру, але й тому, що він виконаний на базі MCX-MR.
Фотографій розбирання або схем «Раптора» у відкритих джерелах я не знайшов, але з великою ймовірністю всередині ховається група затвора за типом MCX-MR. Як і на MR, з лівого боку у «Раптора» розташована додаткова ручка зведення.
Raptor знаходиться на стадії прототипу, але в інтерв'ю для видання TFB представник Sig Sauer сказав, що готову версію варто чекати на ринку до Різдва 2021 року. Різдво 2021 року вже давно пройшло, а жодних новин про «Раптор» немає, що наводить на думку про те, що проект або відкладений, або закритий.
SIG SURG
Американські спецпідрозділи дуже люблять карабіни з глушником, тому конкурси на нову систему з ПБС проводять із завидною регулярністю. Одним з таких стала програма SURG (Supressed Upper Reciever Group), яка передбачає пошук комплекту малошумної стрільби патронами Mk.318 MOD.0/MOD.1 і M855A1. У комплект повинен входити аппер, сумісний з ловером M4, і, природно, глушник.
Вимоги були такими:
- Маса всієї зброї не більше 3,18 кг
- Довжина не більше 64 см
- Ресурс корпусу глушника від 120 000 пострілів!
- Ресурс змінних компонентів глушника 15 000-20 000 пострілів
SIG, які останнім часом майже не пропускають урядові конкурси, взяли участь і в цій програмі. Як кандидат вони висунули SIG SURG-апер на базі MCX Virtus в комплекті з глушником і адаптером приклада для ловера M4. Сам глушник знімний та має теплозахисний кожух.
SIG SURG
Крім того, що кандидат від Sig Sauer відповідав технічним вимогам, він мав складний приклад, чим не могли похвалитися його конкуренти, що, гадаю, додало SIG SURG очок у конкурсі.
Зрештою карабін від Sig Sauer став переможцем і отримав контракт на постачання карабінів для USSOCOM!
Програма NGSW. SLX/MCX-SPEAR і XM5
Донедавна тривав, мабуть, найпомітніший і найцікавіший конкурс зброї останнього часу —Next Generation Squad Weapon. Програма NGSW була покликана виявити найбільш відповідних наступників M4A1 та M249. Гілка конкурсу на нову штурмову гвинтівку отримала назву - NGSW-R, а новий кулемет - NGSW-AR. Нас цікавить перша.
Весь хід конкурсу не описуватиму, оскільки це тема для окремої статті, цього разу зосередимося лише на представнику сімейства MCX, який бере участь у програмі.
Мабуть, головною вимогою конкурсу стало використання патрона калібру 6.8 мм із украй високою дульною енергією. Новий патрон у сукупності з просунутим прицільним комплексом покликаний підвищити ефективну дальність вогню, а також повинен бути більш ефективним проти цілей, що носять засоби індивідуального бронезахисту - навіть якщо пробиття бронежилета не станеться, одної лиш заброньової дії може вистачити для виведення супротивника з ладу.
Крім штурмової гвинтівки та кулемета, Sig заморочились і розробили власний патрон для конкурсу - 6.8x51, також відомий як .277 Sig Fury. Він має так звану «гібридну» конструкцію - латунна гільза патрона з'єднується зі сталевим донцем за допомогою стопорної шайби.
При стрільбі з 16-дюймового ствола куля досягає початкової швидкості близько 900 м/с, причому дульна енергія становить приблизно 3800 джоулів.
Для порівняння, 5.56x45 при такій швидкості має дульну енергію 1700 джоулів. Таку початкову швидкість з коротких стволів вдалося досягти завдяки високому тиску, що досягає 80 000 psi. Власне, тому на 6.8x51 посилене сталеве донце.
Патрон 6.8x51
6.8x51 у розрізі
Для нового патрона була потрібна і відмінна від класичного MCX 1-го покоління або Virtus конструкція. Зважаючи на все, спочатку компанія розглядала два варіанти для конкурсу NGSW-R.
Про перше ми знаємо завдяки патенту, на якому зображено варіант MCX з оригінальним механізмом роботи. Під стінками ствольної коробки прихований стріляючий агрегат з рухомим стволом, при пострілі відкочується разом із затворною групою. Сама ЗГ тут виконана на зразок MCX-MR: над рамою затвора розташований масивний шток, на який при пострілі впливає поршень з коротким ходом. З зворотного боку в основу штока вставляється зворотна пружина групи затвора. Під групою затвора розташовані ще одна зворотна пружина і гідравлічний буфер.
Задумка тут цілком зрозуміла - новий потужніший патрон створює і куди сильнішу порівняно з 5.56 віддачу. Для її зниження і був розроблений варіант з рухомим стріляючим агрегатом. Тим не менш, конструкція вийшла переускладненою, а це погано як мінімум з двох причин: по-перше, зростає ціна та складність виробництва, що в цілому не надто критично для США, по-друге, це ускладнює обслуговування в польових умовах, що вже дуже погано для гвинтівки, якою планують озброювати не невеликі спецпідрозділи, а цілу армію. Та й маса вочевидь зросла.
Патент NGSW-R 2019го року
Другий варіант відрізняється від більш ранніх MCX значно менш радикально і в результаті був відправлений на конкурс. Спочатку він отримав назву SLX-SPEAR, а потім був перейменований на MCX-SPEAR.
SLX-SPEAR
Зовні він виглядає як брат MCX Virtus, який став качком - дякуючи новому калібру. Я довго чекав, коли публіці нарешті покажуть SPEAR у розібраному вигляді, і це сталося не так давно. Поглянувши на схему і відео з розбиранням, я побачив там знайому картину: виявилося, що всередині SPEAR криється затворна група на кшталт MCX-MR—програла в конкурсі CSASS гвинтівка виявилася дуже доречною при розробці карабіну для NGSW, бо саме на ній випробували технічні рішення для створення MCX під потужніший патрон.
В цілому, все, що я розповідав про затворну групу MCX-MR, цілком можна сказати і про SPEAR. Тут вам і шток над рамою, і одна пружина, і затвор з двома відбивачами.
Тим не менш, для SPEAR варто зробити кілька важливих доповнень, і більшість із них стосується того, як Sig модифікували конструкцію для застосування нового патрона, що створює шалений тиск. Для наочності використовуватиму скріни з ролика Forgotten Weapons.
Насамперед, на MCX-SPEAR банально винесли газовий блок ближче до дульного зрізу. Що це дає, я пояснив у розділі про MCX Virtus. Якщо коротко, то тепер на поршень впливає менше порохових газів, що дещо знижує навантаження на групу затвора і робить віддачу м'якшою.
По-друге, на SPEAR були подовжені бойові упори, що сприяє більш надійному замиканню та підвищеній стійкості до навантажень від збільшеного дульного тиску.
По-третє, ствол нового карабіна набагато товстіший, ніж навіть на AR-10. Це дає як підвищену кучність, особливо при нагріванні, так і стійкість до такого високого тиску.
Затворна група MCX-SPEAR (зверху) та AR-10 (знизу)
Тепер про органи управління:
Так само, як і MCX-MR, SPEAR має додаткову роз'єднану рукоятку зведення з лівого боку. Традиційна Т-подібна рукоять теж нікуди не поділася, але, на відміну від MR, є двосторонньою.
Як і на попередніх версіях MCX, SPEAR має двосторонній перемикач вогню та кнопку скидання магазину. При цьому важіль скидання затримки затвора також є як зліва, так і праворуч.
Стволи AR-10 (зверху) та MCX-SPEAR (знизу)
Ще однією проблемою нового патрона стала гучність пострілу, що зросла — на стільки, що без використання навушників або засобів захисту є ризик травмувати органи слуху. Через це кожен карабін постачається в комплекті із глушником.
Глушник MCX-SPEAR
Для тих, хто прискіпливо стежить за новинами зброї, не секрет, що в квітні минулого року Sig Sauer були оголошені переможцями в конкурсі NGSW, і MCX-SPEAR була відправлена на дослідну експлуатацію під індексом XM5.
XM5
На даний момент XM5 тільки-но починає вступати до військ, тому висновки про те, наскільки вдалою вийшла гвинтівка, рано. Зробити однозначні висновки як про сам карабін, так і саму концепцію NGSW, вдасться зробити лише через рік, ґрунтуючись на досвіді експлуатації та бойовому застосуванні, так що поки що нам залишається спостерігати і чекати нової інформації.
SIG MCX-SPEAR LT
Вже після Sig представили чергове поповнення сімейства розібраної нами платформи-SIG MCX-SPEAR LT. Дані карабіни можна сміливо віднести до третього покоління MCX, оскільки нова лінійка має помітні відмінності від серії Virtus. Більше того, SPEAR LT вже витіснив Virtus із офіційного сайту Sig Sauer (лінійка Rattler поки що залишається).
На відміну від «великого» побратима, який виграв на конкурсі NGSW, лінійка SPEAR LT виконана під «класичні» набої—5.56x45, .300 BLK і навіть 7.62x39, варіації під які постійно заявлялися на попередніх поколіннях MCX, але так і не серії. Незважаючи на назву, третє покоління конструктивно ближче до Virtus, ніж SPEAR під 6.8x51, що цілком зрозуміло: якщо «великий» SPEAR створювався під дуже специфічні вимоги конкурсу NGSW, то SPEAR LT є по суті еволюцією Virtus.
Відмінностей від Virtus у SPEAR LT не так багато, як у Virtus і першого покоління, що не дивно-попередник третього покоління не мав серйозних проблем.
На новій версії помітні три основні зміни: нове цівка, поява важеля скидання затримки затвора з правого боку СК і сумісність з усіма УСМ від AR-15.
Цівка SPEAR LT стала легшою (і одержала додаткову фіксацію на два гвинти. Завдяки історії користувача allyoutpost в інстаграмі, ми можемо побачити, що версія цівки під 11.5-дюймовий ствол важить приблизно 204 грами проти 249,5 грамів у Virtus.
Цівка SPEAR LT
Ствольна коробка була полегшена приблизно на 46 грамів і тепер важить 476 грамів. Також, за рахунок зменшення товщини, було полегшено сам ствол.
За рахунок незначного полегшення різних елементів конструкції, на SPEAR LT з 11.5-дюймовим стволом вдалося заощадити майже фунт маси - карабін без прикладу важить 2,33 кг (Virtus без прикладу важить 2,76 кг).
Між версіями SPEAR LT і Virtus з 16-дюймовим стволом і приєднаним прикладом різниця менше - 3,4 кг проти 3,6 кг відповідно.
Також, за словами Garand Thumb у його відео про SPEAR LT, версія карабіна для спецпідрозділів має титанові частини для ще більшого зниження маси. На жаль, зважаючи на недоступність даного варіанту для громадянського ринку, характеристик «спеціальної» версії ми не знаємо.
Як і на SPEAR під 6.8x51, з правого боку спускової коробки карабіна з'явився важіль скидання затримки затвора, що покращило ергономіку-тепер всі органи управління MCX стали двосторонніми.
Органи управління SPEAR LT, добре видно важіль скидання ЗЗ
Також трохи змінився і приклад, за стандартом гвинтівки йдуть з металевими складними прикладами, що не регулюються. Загалом приклад схожий із попередніми, але тепер для складання приклад не потрібно піднімати в кронштейні, а потрібно лише натиснути на кнопку фіксатора. Також з'явився пластиковий підщечник, що знімається, так як обличчям до голого металу не зовсім приємно, особливо в холодну погоду.
Тепер перейдемо до змін внутрішньої конструкції, які є більш очевидними. Насамперед внутрішні зміни торкнулися ствола та компонентів газової системи. Ствол отримав більш тонкий профіль, що з одного боку укладається в концепцію зниження маси, а з іншого - знижує кучність при інтенсивній стрільбі, так як ствол тепер нагрівається швидше. Цікаво, що товстіший профіль ствола на Virtus підносився як покращення порівняно з першим поколінням, а тепер від нього відмовляються. Крім цього, SPEAR LT отримав коротший штатний полум'ягасник, який є базою для встановлення швидкознімних глушників серії SL.
Наочне порівняння стволів та газових блоків SPEAR LT (Зверху) та Virtus (Знизу). Взято з треду про SPEAR LT на AR-15.com
Газова система теж зазнала невеликих змін. Газовий блок тепер має трохи довшу трубку, в яку входить поршень, а сам поршень і газовий регулятор набули трохи іншої форми.
Поршень та газовий регулятор Virtus (Зверху) та SPEAR LT (Знизу)
Не дуже помітну, але значну зміну зазнала і затворна група - була перероблена конструкція запобіжника ударника. Новий, куди компактніший запобіжник розташовується практично всередині рами затвора. Ця зміна зробила SPEAR LT сумісною з усіма УСМ від AR-15.
Новий запобіжник ударника (Firing pin latch)
Говорячи про УСМ, варто додати, що SPEAR LT у базовому виконанні комплектується двокроковим УСМ SIG Flatblade Match Trigger із зусиллям спуску приблизно 2,26 кг.
SIG Flatblade Match Trigger
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що нове покоління є швидше за планову еволюцію MCX. Відмінності SPEAR LT від Virtus не можна назвати незначними, але й серйозною переробкою конструкції, якою був Virtus, цей карабін не є. Зниження маси - це, звичайно, добре, але тут SIG трохи схитрили, скоротивши частину ваги за рахунок зменшення товщини профілю ствола.
На момент написання розділу цієї статті SPEAR LT відносно недавно надійшов у продаж, тому широкої бази відгуків про користування поки що немає. Як виявить себе карабін, покаже лише практика його використання.
Висновки
Ось ми і розглянули все сімейство MCX, яке хоч і з'явилося менше 10 років тому, але вже встигло породити велику кількість модифікацій, пройшовши шлях від дрібносерійного карабіну для американського спецназу до нової перспективної гвинтівки для Армії США.
На цьому шляху SIG нерідко робили помилки, і платформа отримала широке визнання та популярність лише у 2017 році, коли вийшов MCX Virtus. Тим не менш, робота Sig Sauer над MCX може стати хорошим прикладом того, як потрібно аналізувати свої помилки і надалі їх виправляти.
Я впевнений, що платформа MCX активно розвиватиметься й надалі. Можливо, через кілька років мені навіть доведеться писати нову статтю про MCX — вже втретє, втім, я не проти)
Якщо ви маєте якісь пропозиції, конструктивну критику, або ви просто хочете похвалити мене - пишіть мені в ПП.
На цьому стаття добігає кінця, дякую за прочитання! По всім питанням - @TheIvasha
Корисна інформація
Джерела:
Тільки я завжди читаю 33 як тридцять три?))))))))
Класна стаття!