FP-45 Liberator – американський «Визволитель»

Автор: @ddd_spetz

Ідею створення пістолета Liberator («Визволитель») приписують то польському військовому аташе, стурбованому тяжким становищем партизанських загонів, то американському комітету з ведення психологічної війни. Ще одна версія полягає в тому, що Liberator вигадав Вінстон Черчилль після прочитання повісті Джона Стейнбека "Місяць зайшов" (John Steinbeck "Moon Is Down"). У цьому творі англійські льотчики скидають над окупованим містом пакети з динамітними шашками, призначені для мирного поселення, яке чинить опір.

В основу «Визволителя» ліг концепт пістолета призначеного для партизанів та сил спротиву на окупованих територіях. Він мав бути максимально дешевим у виробництві, і водночас абсолютно непотрібним для окупаційної армії зброєю.

Замовником виробництва Liberator виступило керівництво армії США. У березні 1942 року проект доручили Джорджу Хайду (George Hyde) — творцю пістолета-кулемета M3 Grease Gun. На чолі невеликої команди, за умов глибокої конспірації, він спроектував пістолет під поширений патрон .45 АСР. Зброя фігурувала у документах під назвою Flare Projector Caliber.

Виробництво «Визволителів» розгорнули в цехах Guide Lamp — дочірньої компанії General Motors, яка мала великий досвід роботи з прокатною сталлю. Більшість з 23 деталей пістолета виготовлялася штампуванням і з'єднувалася точковим зварюванням. Це дозволило досягти собівартості в 1,72 долара за пістолет.

Інструкція по використанню пістолетом FP-45 Liberator

Через шість місяців після поставленого завдання, на складах лежало рівно 1 000 000 «Визволителів». Кожен у комплекті з 10 патронами, дерев'яним шомполом та наочною інструкцією-коміксом по використанню. Готові «Визволителі» почали перевозити до Великобританії. Англійці отримали 500 000 пістолетів і попросили припинити постачання, очевидно, усвідомивши масштаб логістичної проблеми, що стояла перед ними.

Пістолет цінувався не тільки за його психологічний бойовий ефект, а й за реальні бойові характеристики. Вважалося, що якщо велика кількість цих пістолетів буде доставлена на окуповану територію, це вплине на моральний дух окупаційних військ. План полягав у тому, щоб скидати їх у таких великих кількостях, щоб окупаційні сили ніколи не змогли захопити їх усі. Була надія, що тисячі одиниць цієї зброї потенційно можуть опинитися в руках громадян окупованих країн, і це має негативно вплинути на бойовий дух противника.

Штаб генерала Дуайта Д. Ейзенхауера ніколи не бачив доцільності в масовому скиданні «Визволителя » над окупованою Європою та санкціонував поширення 25 000 з півмільйона пістолетів FP-45, відправлених для французького спротиву. Генерали Джозеф Стілвелл і Дуглас Макартур також без ентузіазму ставилися до іншої половини пістолетів, запланованих до відправлення в Європу. Потім 450 000 одиниць «Визволителів» армія передала Управлінню стратегічних служб (УСС), яке надавало перевагу по можливості забезпечувати бійців Опору на обох театрах воєнних дій ефективнішою зброєю.

Основну частину зброї було скинуто над Філіппінами, Індонезією та Китаєм, проте через велику кількість випущених пістолетів, зброю так само скидали над Європою: над Францією, Югославією та країнами Балтії.

Французьке використання FP-45 залишається не задокументованим, однак є свідчення про вбивство з FP-45 німецького військового поліцейського Ніклауса Ланге.

«Визволитель» не був спроектований для тривалих перестрілок. Пістолет був однозарядним і після кожного пострілу необхідно за допомогою шомпола вибивати гільзу. Максимальний ресурс пістолету складав всього 50 пострілів, але для того, щоб вистрілити кілька разів і заволодіти трофейною зброєю цього ресурсу було достатньо.

Куля випущена з пістолету «Визволитель» трохи поступалась початковій швидкістю кулі випущеної з Colt M1911, але зберігала ту ж силу на короткій дистанції. Ефективна прицільна дальність пострілу з пістолета «Визволитель» не перевищувала п'яти — шести метрів. Спроби збільшити дальність робилися в експериментальних зразках із нарізним стволом. Крім того, існували проекти двозарядних «Визволителів», і навіть модифікації, забезпечені глушником – але всі вони були значно дорожчими у виробництві та в серію не пішли.

Пістолет FP-45 Liberator з патронами

Про ефективність поширення дешевої та простої зброї серед сил опору також важко судити достовірно. Управління стратегічних служб не розкриває деталей своїх операцій, але мабуть поширення «Визволителів» вважали досить ефективним. Принаймні, 1964 року вже ЦРУ спробувало зробити подібний трюк, замовивши для постачання лояльних в'єтнамців пробну партію алюмінієвих Deer Gun — аналога Liberator під патрон Parabellum 9x19 мм. Але реалізувати план не встигли, а концепція дешевої партизанської зброї вирушила до смітника разом із надіями обійтися без повноцінного військового втручання.