2С7 "Піон"

2С7 "Піон" - 203-мм самохідна гармата. Вона була розроблена для ураження віддалених і важливих цілей противника, таких як ворожі командні пункти та укріплені позиції. 2С7 "Піон" надійшла на озброєння Радянської Армії у 1976 році. На сьогодні ця артилерійська система є на озброєнні Росії (60 одиниць), Білорусі (36 одиниць на зберіганні), Грузії, України (99 одиниць) та Узбекистану (48 одиниць). Україна мала на зберіганні 99 одиниць цих артилерійських систем. У зв'язку з російською військовою агресією у 2014 році принаймні частина цих артилерійських систем була відновлена і з часом була використана у бойових діях. У 2022 році українські системи знову були використані проти російських військ, що вторглися на територію України.

ТТХ:

Прохідність: стінка: 0,7 м; рів: 2,5 м; брід: 1,2 м.

Швидкість по шосе близько 50 км/год (В-46-1)

2С7 "Піон" озброєна потужною 203-мм гарматою, оснащеною системою полегшення заряджання. Додатково САУ 2С7 оснащена 12,7-мм зенітним кулеметом НСВТ і ймовірно переносними зенітними ракетними комплексами 9К32 «Стріла-2».

Короткий час простою дозволяє "Піону" випустити 1-2 снаряди та залишити вогневу позицію ще до того, як перший снаряд влучить у ціль, яка може знаходитись на відстані до 47 км. Така здатність "стріляти і втекти" дозволяє уникнути контрбатарейного вогню.

Екіпаж 2С7 "Піон" складається з 14 чоловік, проте лише 7 членів екіпажу сидять всередині машини, а решта перевозяться на вантажівці супроводу або бронетранспортері.

2С7 використовує гусеничне шасі, яке було розроблене спеціально для цієї артилерійської системи. Вона використовує низку компонентів від основних бойових танків Т-72 та Т-80. Вона оснащена дизельним двигуном В-46-1 з турбонаддувом, що розвиває 750 кінських сил. В ході модернізації на САУ 2С7М силова установка була замінена на багатопаливний дизельний двигун В-84Б потужністю 840 л.с. Трансмісія механічна, з гідравлічним керуванням і планетарним механізмом повороту. Має сім передніх і одну задню передачі. Також ця артилерійська система оснащена допоміжною силовою установкою, що розвиває 24 к.с. і живить всі системи при вимкненому основному двигуні.

2С7 «Піон» виконана за безбаштовою схемою з відкритою установкою гармати в кормовій частині САУ. До складу екіпажу входять 7 (в модернізованому варіанті 6) чоловік. На марші всі члени екіпажу розміщені в корпусі САУ. Корпус розділений на чотири відділення. У передній частині знаходиться відділення управління з місцем командира, механіка-водія і місце для одного з членів обслуги. За відділенням управління знаходиться моторно-трансмісійний відсік з двигуном. За моторно-трансмісійним відсіком знаходиться відділення обслуги, в якому розташовані укладки зі снарядами, місце навідника по похідному і місця для 3 (в модернізованому варіанті 2) членів обслуги. У кормовому відділенні знаходиться відкидна плита-сошник і гармата САУ.

Опорний сошник САУ 2С7 в похідному положенні

Корпус 2С7 зроблений з двошарової протикульної броні з товщиною зовнішніх листів 13 мм, а внутрішніх — 8 мм. Заряджання головної гармати при роботі САУ здійснюється з ґрунту або з вантажівки за допомогою спеціального підйомного механізму, встановленого на платформі, з правого боку відносно гармати. Заряджаючий при цьому знаходиться зліва від гармати та керує процесом за допомогою пульта управління. Боєкомплект установки становить 40 (2С7М 50) пострілів роздільного заряджання. Але тільки 4 з них (на САУ 2С7М 8 снарядів) – перевозяться на САУ. Решта пострілів перевозяться автомобільним транспортом. Осколково-фугасні снаряди масою 110 кг і довжиною 1 метр переносяться для заряджання за допомогою поворотного підйомного крана, розміщеного праворуч на задній частині корпусу. У 1985 році установка була модернізована і отримала назву 2С7М ( “Піон-М»). У ході модернізації була підвищена скорострільність з 1,5 до 2,5 пострілів за хвилину, збільшений боєкомплект що возиться з 4 до 8 пострілів, встановлена апаратура прийому та відображення даних для стрільби. 2С7М є на сьогодні однією з найпотужніших артилерійських самохідних установок.

Основні застосовувані боєприпаси

Засоби спостереження і зв'язку

Для наведення гармати місце навідника обладнане артилерійським панорамним прицілом ПГ-1М для стрільби з закритих вогневих позицій і прицілом прямої наводки ОП4М-99А для ведення вогню по спостережуваних цілях. Для спостереження за місцевістю відділення управління обладнано сімома призматичними перископічними приладами спостереження ТНПО-160, ще два прилади ТНПО-160 встановлені в кришках люків відділення розрахунку. Для роботи в нічних умовах частина приладів ТНПО-160 може бути замінена на прилади нічного бачення ТВНЕ-4Б.

Зовнішній радіозв'язок підтримується радіостанцією Р-123М. Радіостанція працює в УКХ-діапазоні і забезпечує стійкий зв'язок з однотипними станціями на відстані до 28 км в залежності від висоти антени обох радіостанцій. Переговори між членами екіпажу здійснюються через апаратуру внутрішнього зв'язку 1В116.

Чистка ствола гасом або ж дизпаливом, яких для виконання задачі потрібно не менше 40 літрів. Після цього канал ствола гармати покривають тонким шаром спеціального мастила ГОЇ-54П, якого потрібно 2,5 кілограми. Фінальний етап чистки каналу ствола – видалення залишків міді. Для цього артилеристи використовують спеціальний розчин хромпіку та вуглекислого амонію, і на один ствол потрібно не менше 40 літрів такої рідини.