22 жовт. 2022 р.Читати 5 хв

23-мм спарена зенітна установка ЗУ-23-2

Зенітна гармата ЗУ-23-2 калібру 23 мм уже понад 50 років знаходиться на озброєнні армій колишніх країн радянського союзу, і не тільки. Попри свою відверту примітивність, це озброєння заслуговує довіри через такі простоту обслуговування та дешевизну використання. Установка порівняно надійна, невибаглива, і тому є прийнятною для бойового застосування в умовах сучасних конфліктів.

Історія появи ЗУ-23-2 бере початок вкрай давно – після закінчення Другої світової війни, коли була переглянута уся система зенітного озброєння Радянської Армії. Від 25-мм гармат через зайву вагу конструкції вирішили відмовитися; калібр залишили виключно для флоту. Калібр 37-мм також почав вважатися слабким, і виробництво цих гармат поступово припинили, перейшовши до 57-мм калібру. Однак уже на початку 50-х років бурхливий розвиток повітряно-десантних військ призвів до необхідності винайти легке, універсальне й автоматичне знаряддя малого калібру – на кшталт авіагармати. За основу взяли 23-мм авіаційну гармату Волкова-Ярцева (ВЯ-23), що встановлювалася на штурмовики Іл-2. У лютому 1955 року Центральне конструкторське бюро представило проєкти 23мм зенітного автомата 2А14 в одиночній і спареній конфігураціях. Спарена установка була спроєктована і випробувана в трьох варіантах: ЗУ-40, ЗУ-575 і ЗУ-14. Всі вони мали ручні приводи наведення і зенітний приціл ЗАП-23. Комісія вибрала найлегший варіант – ЗУ-14, і 22 березня 1960 року установку було прийнято на озброєння. Ще близько 10 років велося її подальше доведення, усунення недоліків і зміцнення деталей з досвіду експлуатації.

Автоматика гармати працює за рахунок енергії порохових газів, що відводяться через бокове вікно ствола. Замикання каналу ствола затвором клинового типу здійснюється підйомом затвора в пазах ствольної коробки. При заміні перегрітих стволів під час інтенсивної стрільби конструкція дозволяє розрахунку здійснити таку операцію всього за 15-20 секунд. У ЗУ-23-2 застосовані дуже вдалі й компактні ручні приводи вертикального і горизонтального наведення з пружинним механізмом. Стрічки з набоями мають по 50 патронів кожна і викладені в патронну коробку. Маса однієї такої коробки зі спорядженою стрічкою – 35,5 кг. Платформа установки – це штампозварна рама з кільцем, яке має виступи для кріплення верхнього верстата, а також три гвинтових домкрата з опорними тарілками, які слугують для горизонтування ЗУ в бойовому положенні. У похідному положенні установка спирається на два колеса від ГАЗ-69 з торсіонною підвіскою.

Установка ЗУ-23-2 має багатий бойовий досвід наземних боїв під час локальних воєн. Вогонь з цієї установки винятково ефективний у порівнянні з будь-яким іншим типом озброєння піхоти. Розгорнута в бойове положення, ЗУ може миттєво подавити вогневу точку супротивника на дальності прямого пострілу (близько 1000 м). Найбільш часто це потрібно у коротких бойових зіткненнях з нерегулярними військовими формуваннями, що діють невеликими, розосередженими групами. Не дивно, що умови бойових дій на Донбасі, особливо на початку україно-російської війни, ідеально пасували для використання цієї установки.

За час війни з росією наші військові мали можливість заново оцінити ЗУ-23-2. Попри всю простоту та ефективність, недоліків вона має достатньо. Головним чином вони викликані дуже високою швидкістю стрільби, необхідною для ураження повітряних цілей (до 1000 пострілів за хвилину з одного ствола та стрільба тільки чергами по 10-20 снарядів одночасно з двох стволів). Крім того, така висока скорострільність вимагає заміни стволів приблизно після кожних 100 пострілів, а також призводить до надмірної витрати снарядів, яке не завжди є доцільним. Іншою вадою ЗУ-23-2 є відсутність «пам’яті» азимутів та кутів місця пристріляних цілей як по правому, так і по лівому стволу. І, нарешті, мабуть головним недоліком ЗУ-23-2 є великі втрати особового складу обслуги при її застосуванні. За ТТХ установку мають обслуговувати аж 5 чоловік.

Повернемося до переваг ЗУ-23-2. Вона не вимагає попередньої підготовки вогневої позиції і закріплюється в трьох точках на будь-якому відносно рівному майданчику. При переході установки з похідного положення в бойове її колеса повертаються догори і в сторони, а сама установка лягає тарілками домкратів на грунт. Натренований розрахунок може перевести ЗУ-23-2 з похідного положення в бойове всього за 15 – 20 секунд, і назад – за 35 – 40. За необхідності ЗУ-23-2 може вести вогонь з коліс і навіть на ходу при транспортуванні автомобілем. Іншою істотною перевагою ЗУ-23-2 є її виняткова ремонтопридатність. Лагодити її можна на будь-якому металообробному підприємстві. Ось як відгукуються про ЗУшку військовослужбовці 93ої окремої механізованої бригади, які брали участь у боях за Іловайськ, Бахмутку, обороняли Донецький аеропорт:

“Обслуговувати таку установку, порівняно з деяким іншим озброєнням, непросто. Тут у нас правий заряджаючий, тут лівий, тут стрілок, тут – далекомірник… потрібна злагодженість. Виїхали, відпрацювали – півтори-дві хвилини максимум – і ми з точки зразу з’їжджаємо щоб не засікли звідки ми ведем вогонь”.

“На руках ми її таскали куди треба і куди не треба. Підняли на колеса, в руки – і побігли. Використовуєм її для враження піхоти і легкоброньованої техніки. З цієї ласточки зупинити БМП – не питання”.

Найчастіше ЗУ-23-2 наші військові використовують за непрямим призначенням. Це знищення живої сили противника, подавлення вогневих точок. Та все ж непоодинокі випадки, коли доводиться застосовувати ЗУшки і для знищення повітряних цілей:

“Ясно, що авіація у сєпарів не працює, але дуже багато безпілотників. І ЗУ-23 помагає нам «коригувати» їхнє літання. Є команда збивать безпілотнік – ми їх збиваєм. Можна і на кузов її поставить – ЗІЛ, ГАЗ, шо завгодно… але віддачу будеш сильно відчувать. Можна і на МТ-ЛБ – бувало, просто приварювали їх на десантний відсік”.

Попри суттєві недоліки цієї техніки, її правильне обслуговування та вдосконалення (зокрема, розробка пристроїв дистанційного керування та підвищення живучості стволів) дають їй навіть певний потенціал у розвитку. Багато країн, на озброєнні яких залишається ця установка, до такого вдосконалення вже вдалися – головним чином, ЗУшки встановлюють на мобільні платформи, оснащують їх автоматичними системами наведення. Поза сумнівом, ЗУ-23-2 ще не один десяток років буде використовуватися у військових конфліктах – як локальних, так і повномасштабних.

Вогонь ведеться унітарними патронами з осколочно-фугасними та бронебійно-трасуючими снарядами.

ДП «КБ „Артилерійське озброєння“», що входить до складу ДК «Укроборонпром» на виконання програми імпортозаміщення, за власні обігові кошти розробило та опанувало виробництво стволів калібром 23-мм — КБА40 для зенітної установки ЗУ-23-2 (2А13). Про це стало відомо на військовій виставці «Зброя та Безпека 2017» в жовтні 2017 року. КБА40 дозволить оперативно замінити аналогічні радянські стволи, які сьогодні використовуються у зенітних установках ЗУ-23-2, що зарекомендувала себе як ефективний засіб знищення як повітряних, так і наземних цілей завдяки високому темпу та дальності стрільби.

Реалізація програми зі створення КБА40 потребувала від ДП «КБ „Артилерійське озброєння“» освоєння нових циклів виробництва для підвищення балістичних характеристик автоматичних гармат.

В квітні 2020 року на Рівненському полігоні відбувались визначальні відомчі випробування локалізованої версії ЗУ-23-2 (2А13) виробництва компанії «Українська бронетехніка». Випробування здійснювала бригада Державного науково-дослідного інституту випробувань та сертифікації озброєння і військової техніки. За результатами випробувань очікується направлення дослідного зразка на підконтрольну експлуатацію у війська та подальше прийняття модифікації ЗУ-23 на озброєння Збройних Сил України.

На початку 2021 року стало відомо, що завод «Маяк» освоїв виробництво ЗІП (запасні частини, інструменти, приладдя) для спареної 23-мм спареної зенітної установки ЗУ-23. Було запущено серійне виробництво запасних частин, інструментів та приладь. На підприємстві також анонсують початок серійного виготовлення ЗІП для капітального ремонту 23-мм спареної зенітної установки ЗУ-23-2.