.png)
Весна 2014 року поклала початок війни на сході України. Зокрема Донецьк й прилеглі території поступово почали переходити під контроль озброєних бойовиків. Силове крило на яке спирався план "русской вєсни" наповнювався українофобами серед яких вистачало силовиків. Найбоєздатніший підрозділ бойовиків у Донецьку очолив колишній командир донецьких спецпризначенців "Альфи" – Олександр Ходаковський.
6 квітня 2014 терористи зайняли будівлю Донецької обласної державної адміністрації. Вони планували швидке захоплення стратегічно важливих об’єктів регіону та саме Донецький аеропорт (офіційна назва - міжнародний аеропорт «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва) був одним із них. Наступного дня летовище взяли під контроль бійці 3-го окремого полку спеціального призначення та ця інформація не афішувалася, а аеропорт продовжував працювати у звичайному режимі.
Перша спроба взяти під контроль Донецький аеропорт сепаратистами відбулась 17 квітня, на 10-й день після проголошення маріонеткової Донецької народної республіки. Цього дня до летовища прибули проросійські активісти, але їм нічого не вдалось та аеропорт залишився під українським контролем. У той момент аеропорт працював у штатному режимі, туди прибували та відлітали літаки, а в терміналах обслуговували пасажирів. Однак ситуація в аеропорту кардинально змінились 26 травня 2014 року. Цей день став початком оборони Донецького летовища, так званою точкою відліку. В цей день була розпочата друга спроба російських бойовиків захопити Донецький аеропорт і саме тоді Збройні Сили України вперше показали свій характер у бою з переважаючим і сильним противником.
Для участі в операції із захоплення Донецького аеропорту російські військові сформували зведений загін в яких входили сепаратисти батальйону “Восток“, батальйону “Оплот“, найманці-добровольці з Чечні, а також він був посилений бійцями групи “Іскра“. Група «Іскра» була сформована у місті Ростов-на-Дону, переважно з ветеранів бойових дій, або щонайменше із досвідом служби в армії (ВДВ, СпП МВС, армійський СпП). Безпосередньо командував групою Горшков Олексій, учасник Чеченських війн, позивний “Іскра“.
26 травня приблизно о 3:00 на територію Нового терміналу Донецького аеропорту, за допомогою офіцера-зрадника з СБУ Олександра Головури, через службовий вхід зайшли близько 80 озброєних бойовиків. Варто зазначити що наші спецпризначенні які вже перебували на території аеропорту контролював лише Старий термінал. Адміністрація аеропорту виступала проти того, щоб українські спецпризначенці зайшли в Новий термінал, аргументуючи це тим, що їх присутність “тривожитиме пасажирів”. Також на жаль не відома точна кількість українських бійців які на початку перебували в аеропорту. В різних джерелах зазначаються цифри від 79 до 115 осіб.
Розташувавшись у Новому терміналі, терористи вийшли на зв’язок з українським командуванням і висунули ультиматум із вимогою, щоб українські військові залишили територію летовища. Це був доволі самовпевнений крок, однак досвід попередніх аналогічних конфронтацій показував, що подібне могло спрацювати. Українські військовослужбовці часто були не готові застосувати зброю і відкрити вогонь на ураження. Загалом переговори тривали приблизно до 7:00 ранку. За цей час українські військові вивели на злітну смугу і привели до бою дві ЗУ-23-2 з розрахунками із 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Бойовики ж облаштували свої позиції на даху термінала, де розташували розрахунки ПЗРК і АГС-17 та зайняли позиції і в самому терміналі.
Приблизно о 7:00 26 травня 2014 року з аеропорту вилетів останній літак з пасажирами. Орієнтовно тоді ж прибуло і підкріплення до бойовиків, зокрема з батальйону “Оплот”, і їхні сили у терміналі сумарно становили близько 120-130 чоловік. Українські військові, вислухавши ультиматум Ходаковського, висунули йому зустрічний – вони залишать летовище тільки тоді, коли останній цивільний покине аеропорт. Таким чином підкреслювалася і турбота про цивільних, і статус бойовиків, які за офіційною термінологією вважалися терористами, і це давало час на прийняття рішення й оцінку ситуації.
Проте приблизно о 11:00 на летовищі Донецького аеропорту пролунав першій влучний постріл снайпера 3 опСпП в оператора ПЗРК бойовиків, який намагався збити один з українських гелікоптерів. Сторони вступили у вогневий контакт, обмінюючись вогнем стрілецької зброї, гранатометів та вогнеметів між двома терміналами. Бойовики, розташовані у переважно скляній будівлі Нового терміналу, зазнали перших втрат. Українські спецпризначенці з гранатометів знищили скляний фасад на кількох поверхах, і Новий термінал тепер вільно прострілювався. Ще через годину на летовище аеропорту з вертольотів Мі-8, під прикриттям Мі-24, висадився десант українських спецпризначенців — 6 груп, які зайняли периметр і диспетчерські вежі. Після висадки десанту очікувався авіаудар. Су-25 обстріляв Новий термінал з гармати, потім 3 одиниці Мі-24 також обстріляли його з гармат, пройшли повз, розвернулися над озером, і, щоб не наражати місто на небезпеку, вже заходячи на Новий термінал зі сторони Донецька, завдали удару некерованими ракетами. При цьому частина бойовиків, яка намагалась обладнати вогневі позиції на даху, потрапила під удар.
Удари української авіації та робота двох ЗУ-23−2 спричинили паніку серед бойовиків, вони почали відступ з терміналу до міста. Тоді українські війська вдало відбили позиції ДАПу. В ході цього бою українські сили не втратили жодного бійця загиблим, але три військовослужбовці дістали поранення від розриву боєприпасу від АГС-17. Загальні втрати терористів в першому бою становили приблизно 100 осіб. Серед загиблих у бою 26 травня було ідентифіковано 33 громадян рф. Успішна операція стала переломною для українських військових та визначила подальший перебіг АТО. Важливо, що жоден український військовослужбовець не мав тоді реального бойового досвіду, це перший бій для всіх.
Після бою 26 травня протягом всього літа на летовищі не відбувалося значних вогневих сутичок, перестрілки мали короткочасний та епізодичний характер. Проте 10 липня 2014 року противник обстріляв із мінометів позицію зенітників 72 бригади. Один воїн загинув. За кілька днів ще один наш захисник помер від ран. Українська армія зазнала перших бойових втрат в Донецькому аеропорту. А з вересня 2014 року в аеропорту розпочалися важкі бої та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і під шквальним вогнем тримали оборону.
Українські військовослужбовці утримували старий і новий термінали. Контроль над районом, прилеглим до летовища, поклали на 2 батальйонно-тактичну групу 93 окремої механізованої бригади, підрозділи 3 окремого полку спецпризначення і 74 окремого розвідувального батальйону. Також оборону тут посилили бійці 79 й 95 аеромобільних бригад ЗСУ та добровольці.
З кожним наступним місяцем бої за донецький аеропорт ставали все сильнішими. Проросійські сили систематично штурмували термінали, займали нові позиції, втрачали їх і знову готували штурми. Наприкінці листопада 2014 року сили АТО залишили приміщення старого терміналу яке зазнало значних руйнувань через бойові дії та зосередились на території нового. У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи – на фінальних етапах битви українські воїни утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролював супротивник.
13 січня 2015 року після кількох місяців обстрілів бойовики зруйнували диспетчерську вежу Донецького аеропорту, яку утримували українці бійці. Вона була «очима» захисників ДАПу і стала символом їхнього героїзму та оборони летовища загалом. Того ж дня бойовики знову висунули нашим воїнам ультиматум — піти до 17:00 з нового терміналу. Якщо цього не зроблять, то їх знищать. Наші хлопці — вибрали бій! Внаслідок невдалої атаки 13 січня загинуло понад 250 російських військових і бойовиків, а Українські бійці продовжили контролювати територію.
19 січня терористи вперше підірвали термінал Нового аеропорту, скинувши туди мішки з вибухівкою. Вибух був настільки потужним, що стіни склалися, зірвало дах і перекриття. Споруда проглядалася наскрізь. Злітно-посадкова смуга повністю була виведена з ладу, а українські підрозділи продовжували завдавати бойовикам важких втрат у живій силі та техніці. Наступного дня пролунав ще один вибух. Бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, а українські захисники зазнали найбільших втрат.
Вважається, що бойові дії у Донецькому аеропорту тривали 242 дні й вщухли 21 січня 2015 року. А офіційною датою завершення його оборони визнано 22 січня, коли його залишив начебто останній уцілілий “кіборг“. Проте, чималий клапоть доти не загарбаної території ДАПу ще близько двох діб після 21-го січня з пекельними боями тримало всього-на-всього семеро українських десантників 90 аеромобільного батальйону. Ворог казився від безсилля, нездатний усіма своїми силами вибити сімку “кіборгів“ із будівлі пожежної служби летовища.
В останню ніч бойовики інтенсивно обстрілювали «пожежку» з усіх стрілецьких та артилерійських калібрів. Десантники вперто огризалися вогнем, доки перед світанком їм не скомандували відійти. Тоді кожен взяв із собою по дві одиниці стрілецької зброї з двома боєкомплектами на кожну, по кілька гранат. І, під “симфонію“ ворожих пострілів і вибухів, група вислизнула із розбитої будівлі.
Героїчна оборона Донецького аеропорту стала символом спротиву громадян України російській військовій агресії, незламності та бойового духу українського війська. Захисники терміналів отримали (спочатку — від своїх супротивників) почесне ймення “Кіборги“.
За різними даними, у боротьбі за Донецький аеропорт Україна втратила понад 100 військових загиблими та близько 400–500 пораненими і травмованими. А представників проросійських бойовиків загинуло від 600 до 800 осіб, близько 2000 отримали поранення.
Додатковий матеріал взятий з джерела - https://armyinform.com.ua/, https://museum.tck.pl.ua/, https://vchasnoua.com/, https://vue.gov.ua/ https://www.ukrinform.ua/ та https://mil.in.ua/uk/
242 дні пекельної оборони.. Нехай імена усіх кіборгів будуть викарбовано на Історії України.
Вічна Слава і Пам’ять хто відає життя за Україну і Українську Націю .
Слава Україні!